«Я Є» Вознесений Майстер Сен-Жермен, і як Чохан Сьомого Променя, природно, що Я говоритиму з вами про Співтворення і Свободу — Свободу Співтворення, бо як можна співтворити, якщо ви не вільні?
Для декого це прозвучить як суперечність — і, безумовно, занепалі істоти будуть проєктувати, що це суперечність. Вони скажуть: сама ідея співтворення з Вознесеними Майстрами й отримання чогось із Нашого рівня, що ви проявляєте, забирає вашу свободу і ви просто маріонетка Майстрів, бо вам кажуть що творити, й ви слухняно це робите. Але, це не співтворення, і Я спробую пояснити чому.
Починаючи як новий співтворець
Уявіть, як експеримент у сфері спілкування, що ви новостворений співтворець — самосвідома Істота. Ви створені в певному середовищі або, принаймні, спускаєтеся в нього. Ваше відчуття «Я» дуже локалізоване, і ви переживаєте своє оточення. Ви природно починаєте експериментувати зі співтворенням, виходячи зі свого рівня усвідомлення, зі свого відчуття себе й того, що спостерігаєте навколо. Ви не маєте жодного уявлення про Вознесених Майстрів. Скажімо, якщо ви живете на планеті, то ви знаєте лише свою безпосередню місцевість. Ви не маєте глобального бачення всієї планети, не знаєте про інші планети, про сонячні системи і галактики чи навіть інші Сфери. Але ви експериментуєте зі своїми співтворчими здібностями й поступово зміцнюєте відчуття себе.
На якій би планеті ви не починали, настає момент, коли ви досягаєте певного рівня досвіду. Я навмисно не порівнюю це зі 144 рівнями свідомості на Землі — залишимо це осторонь. Ви, як новий співтворець, починаєте експериментувати в середовищі, де немає темних сил і занепалих істот, де ніхто не зважує «правильно–неправильно». Спочатку ви навіть не знаєте, що існує, так звана, «свідомість дуальності». Ви не маєте понять про «відокремлене» буття й буття «в єднанні». Ви просто переживаєте себе як того, хто ви є, й експериментуєте. Але з піднесенням самосвідомості настає момент, коли вам потрібно пройти, ініціацію — стати свідомими розділення й дуальності.
Посвячення в розділення й дуальність
Ми можемо сказати, що на цьому етапі ви ще не співтворите з Вознесеними Майстрами в тому сенсі, до якого Ми прагнемо вас привести. Технічно ви співтворите, але не усвідомлюєте цього. Ви не бачите себе як «відокремлену» Істоту, ви просто сприймаєте себе як Істоту певного типу. Ви, як Ми вже казали, користуєтеся концептуальним розумом — дивитеся на те, що є у вашому оточенні, уявляєте, що щось може бути трішки іншим, трішки кращим, працюєте над тим, щоб це проявити — поступово збільшуєте здатність уявляти, і проявляти. Ви, так би мовити, «невинно» співтворите, як дитина в пісочниці, яка експериментує з замками, які можна збудувати з піску.
Коли ви стаєте більш свідомими, ви входите в контакт із духовним Учителем, Вознесеним Майстром. Ми не говоритимемо зараз про конкретику, бо Я даю вам загальне Вчення. Почавши працювати з Учителем, ви поступово доходите до точки, де Учитель має показати вам факт, що існує два способи застосування ваших співтворчих здібностей — як «відокремлена» Істота та, як Істота «в єднанні». Ви вже є Істотою в єднанні, інакше не могли б взаємодіяти з Учителем, але вам потрібно усвідомити інший спосіб співтворення й випробувати його. У цій диспенсації Ми поступово давали дедалі вищі Вчення, починаючи з простіших і рухаючись до більш просунутих.
Це не означає, що попередні Вчення були хибними; вони просто подавалися з іншої перспективи. Майтрейя, у книжці «Головні ключи до духовної свободи», почав із традиційного образу, що живе в колективній свідомості Землі — образу Едемського саду, з якого ви «випали», і це була, м'яко кажучи, не найкраща можлива подія — чого не мусило трапитися, чи не мало трапитися, і тепер це потрібно виправити. Це сталося, бо ви не послухалися Учителя, знехтували ним, відійшли від нього — і тепер вам слід повернутися. Це цілком коректний образ, але не вся історія. Ми кажемо зараз, що експериментування з дуальністю й співтворенням є лише частиною процесу росту.
Це не означає, що ви мусите повністю загубитися в дуальності; це точно не означає, що ви повинні стати занепалою істотою. Але вам потрібно здобути певний досвід із дуальністю, щоб ви могли свідомо вирішити назавжди залишити це позаду, відмовитися від такого способу співтворення й такого використання Свободи Волі — та добровільно, свідомо обрати бачення: «Я є частиною Космічної Ієрархії» — і співтворити з Нею.
Тепер ви бачите, чому відмова від співтворення як «відокремленої» Істоти не означає здатися й зробити себе рабом Вознесених Майстрів. Ви не стаєте маріонеткою, бо коли ви входите в дуальність у вас немає ні справжньої Свободи Волі, ні Свободи уяви. Занепалі істоти помиляються, вважаючи себе вільними в дуальності. Ніхто не є більш затисненим у пастці, ніж ті занепалі істоти, які думають, що вони вільні в стані дуальності.
Два способи співтворення
Як ви співтворите? Справді — як? Почнімо з того, що Ми говорили про царство елементалів. Ми пояснювали: елементал не створює й не будує форму; елементал приймає форму й стає формою. Коли ви — новий співтворець, то справа не в тому, що ви приймаєте форму, спроєктовану десь поза вашим розумом, бо саме ви створюєте ментальний образ форми, яку хочете проявити, а справа в тому, що вам потрібно прийняти форму і стати нею, щоб форма проявилася.
Я знаю, що вам непросто це зрозуміти, бо вже дуже довго ви співтворите зовсім іншим способом, що зараз Я і поясню. Для більшості з вас дуже-дуже давно був початковий стан, якого ви вже не пам'ятаєте, але він був — стан, де ви співтворили, уявляючи форму й стаючи цією формою, приймаючи її. Це не зовсім те саме, що елементал, який стає дзвоном. Ваша форма була набагато складнішою. Але, все одно, ви ставали своїм творінням і переживали його зсередини.
Потім ви доходите до точки, де Учитель говорить: «Існує інший спосіб співтворення — використання концептуального розуму для проєкції на елементальне життя, так що елементали приймають форму». Ви відчуваєте тут різницю? Спочатку ви ставали своїм творінням і переживали його зсередини. Але коли ви співтворите разом із елементальним життям, ви можете створити щось, що явно відрізняється від вас. Наприклад, ви можете збудувати будинок, та ви не стаєте будинком, ви живете в ньому й можете вийти з нього. Так проявляється функція елементального життя. Я знаю, що це породжує запитання, але відкладу їх убік, бо хочу зробити один ключовий наголос. Що ви робите за допомогою концептуального розуму? Ви формулюєте образ і, замість того щоб самим прийняти його як свою форму, проєктуєте образ назовні — на елементальне життя, і вже елементали приймають цю форму. Потім ви можете взаємодіяти з тим, що створили, але ви знаєте, що ви цим не є.
Власне, це крок угору в еволюції співтворення. Замість того, щоб самим ставати формою, ви тепер можете створювати щось, чим можуть користуватися й інші. У цьому способі співтворення є перевага. Я не кажу, що в ньому є щось хибне, але потрібно побачити і потенційну небезпеку: ви можете забути про первісний спосіб співтворення й настільки ототожнитися з концептуальним розумом, що почнете думати, ніби ви й є концептуальний розум. Іншими словами, раніше можна було сказати, що ви користувалися концептуальним розумом, але знали, що ви — більше, ніж він. Після початку проєкції назовні за допомогою концептуального розуму ви можете ототожнити себе з ним так, що думаєте: «Я — концептуальна Істота».
Ототожнення з концептуальним розумом
Це проілюстровано в книжці Майтрейї, де він говорить: ви зустрічаєтеся з Учителем, Учитель дає вам настанови, потім ви відходите, щоб прожити їх, а далі — в ідеалі — повертаєтеся, щоб було ясно, що ви не стали власним творінням, яке створили в розумі. Але коли з будь-якої причини ви втрачаєте контакт з Учителем, ви втрачаєте точку відліку, яка говорить: «Я — більше, ніж мій концептуальний розум». Свідоме «Я», так би мовити, забуває ким воно є, забуває про своє чисте усвідомлення й починає ототожнювати себе з концептуальним розумом. Це стається тому, що в стані розділення ви не лише створюєте образ за допомогою концептуального розуму й проєктуєте його назовні, а також Ви створюєте образ самого себе й проєктуєте його всередину і не усвідомлюєте цього. Коли Свідоме «Я» входить у цей концептуальний образ себе, воно може забути, що є чимось більшим, ніж власне відчуття «я».
На початковій стадії це було не так просто забути, бо коли ви по-справжньому ототожнюєте себе з формою, яку створили, ви все ж знаєте, що є більшими, ніж ця форма. Але тепер ви створюєте концепцію — й набагато легше ототожнити себе з концептом у власному розумі про те, якою Істотою ви є. Я відчуваю, що деякі з вас почуваються трохи приголомшеними; подивімося, чи не проясниться все, коли ми рушимо далі.
Експерименти з дуальною свідомістю
Те, що Я досі описував, стосується лише концептуального розуму, але ініціація співтворення як «відокремленої» Істоти включає експериментування з дуальною свідомістю. Як Ми неодноразово пояснювали, там завжди присутні дві полярності, завжди є оціночне судження. Ви бачите, як у гру вступає зовсім інший пласт міркувань, з яким вам раніше не доводилося мати справу.
Ми могли б сказати, що коли ви творили «невинно», ви в принципі не могли «помилятися»: ви могли просто змінювати свої співтворчі прояви. Але тепер ви створили в розумі концепцію самого себе й творите, накладаючи концепти на елементальне життя. Тепер вам доводиться мати справу з тим аспектом концептуального розуму, що містить оціночні судження, й ви починаєте оцінювати: те, що ви співтворили, було правильним чи неправильним, було кращим чи гіршим. Так само оцінюєте створене вами відчуття «я»: воно правильне чи ні, краще чи гірше. Однією з ініціацій у межах цього концептуального дуалістичного розуму є сама можливість думки, що ви можете бути «неправі», що з вами «щось не так». У невинному творенні така думка просто не виникала. А тепер, у концептуальному розумі, вона виникає — й з нею потрібно розібратися. Чому так? Тому що в концептуальному розумі ви бачите чітку різницю, явну дистанцію, розділення між собою й своїм оточенням.
Ототожнення себе з оточенням
Дозвольте дати грубе порівняння. І сьогодні можна знайти корінні народи по всьому Світу, які живуть так, як жили тисячі років тому — живуть у своєму природному середовищі, як мисливці-збирачі. Якби ви могли заглянути всередину свідомості цих людей, то побачили б, що багато з них повністю ототожнюють себе зі своїм оточенням. Вони й уявити собі не можуть, що могли б бути десь в іншому місці. Якби ви взяли когось із них і перевезли в велике місто, то ця людина могла б бути настільки приголомшена, що просто б «закрилася», бо її самоідентичність зрощена з природним середовищем.
Саме так ви діяли, коли творили невинно: ви ототожнювали себе зі своїм середовищем. Але тепер, коли ви входите в спосіб мислення розділення, то відокремлюєте себе від оточення. І починаєте оцінювати речі довкола: вони добрі чи погані, правильні чи неправильні.
Відокремлення себе від оточення
Це означає, що ви мусите почати оцінювати й самих себе — Ви «праві» чи «неправі», створивши те, що створили? Я знаю, що Ми вже пояснювали про занепалих істот на Землі, і багато хто з вас, почувши слово «дуальність», одразу думає про них. Але те, про що Я говорю, відбувається навіть на природних планетах, де немає занепалих істот. І все ж самосвідомі Істоти мусять пройти через можливість бачити себе як «правих» або «неправих». Звісно, занепалі істоти скористаються цим, але навіть якщо їх немає, з цим усе одно потрібно розібратися. Причина в тому, що тепер між вами й вашим оточенням, між вами й тим, що ви творите і проявляєте, з'явилася дистанція, розділення — і це дозволяє вам повірити, ніби не ви створили власне середовище й власну ситуацію.
Саме це робить можливим переконання, ніби ви живете в «реальному фізичному Світі», який не реагує на ваш розум; ніби ви — жертва обставин поза вашим контролем, ситуацій і проблем, які ви не створювали й не можете змінити, змінивши своє мислення. Чому це так? Один зі способів пояснити — сказати: коли ви невинно співтворили, Свідоме «Я» все одно формувало образ у вашому розумі й проєктувало його на елементальне життя, бо в тому первісному стані елементали вже існували. Але ви знали, що все, що створюєте, є продуктом образу у вашому розумі, який ви спроєктували. Ви не забули цей образ, ви продовжували його переживати. Тому ви відчували себе частиною свого середовища, частиною власного творіння. Коли ж ви входите в розділення, ви створюєте прошарок між Свідомим «Я» й елементальним життям, між Свідомим «Я» й своїм середовищем — і цей прошарок є «відокремленим я».
Тепер Свідоме «Я» все ще формує образ у розумі, але щоб спроєктувати його на елементальне життя, воно вже не проєктує його прямо, а робить це через ваш образ самого себе в тілі ідентичності, у ментальному й емоційному тілах. У попередніх сферах це відбувається інакше, але це не суттєво для нашої точки. Тепер може статися так, що Свідоме «Я» співтворює певну обставину у вашому безпосередньому оточенні, але через якийсь час ви забуваєте, що створили її самі, бо ототожнюєте себе з цим відокремленим відчуттям «я». А відокремлене «я» вважає себе відділеним від середовища. Воно не може навіть уявити, що саме воно сформувало цей образ — чи, точніше, спотворило первісний образ, спроєктований на елементальне життя. Відокремлене «я» думає: «Це просто сталося, а я випадково опинився тут. Був уже готовий Світ, а я просто в нього впав». Саме це було вашою реальністю протягом багатьох-багатьох втілень, незалежно від того, чи ви первинний мешканець, чи аватар, що прийшов на Землю.
Стаючи жертвою обставин поза вашим контролем
Тепер Я хочу дати більш універсальне пояснення й поглянути на вашу конкретну ситуацію на Землі. Протягом багатьох-багатьох життів на цій планеті ви творили через відокремлене «я». Тобто, замість того щоб Свідоме «Я» прямо проєктувало образ на елементальне життя, воно робить це через відокремлене «я», а відокремлене «я» спотворює ваше співтворення. Це одна з причин, чому Свідоме «Я» забуло ким є. На початку, коли ви починаєте так діяти, Свідоме «Я» формує образ, проєктує його назовні, але не усвідомлює, що образ спотворюється відокремленим розумом, і тому те, що повертається, відрізняється від того, що бачить Свідоме «Я». Ось чому поступово Свідоме «Я» втягнене в ототожнення з відокремленим «я», думаючи: «Я не співтворив свою ситуацію, я просто в неї потрапив. Хтось — Вознесені Майстри чи Бог — просто кинув мене на Землю. Я тут жертва».
Усе, що Ми намагалися дати вам про духовний шлях, про самовладання й про Христосвідомість, спрямоване на допомогу подолання вами простої ілюзії того, що ви бачите себе жертвою власного творіння. Я знаю, що можна сказати: «На планеті є ще вісім мільярдів людей, і вони теж брали участь у співтворенні того, що тут є». Так, але Я говорю зараз про вашу індивідуальну життєву ситуацію й ваш індивідуальний досвід. Ви не бачите, що цей локальний досвід і локальні обставини, в яких ви перебуваєте, є відображенням того, що ви спроєктували назовні через фільтр відокремленого «я». Щоб прийти до справжнього співтворення з Нами, ви маєте звільнитися від цієї ілюзії.
Що таке свобода на планеті Земля?
Якщо запитати: «Що таке свобода на планеті Земля?», то ось визначення — ви маєте бути вільні від ілюзії, ніби ситуація, з якою ви стикаєтеся, й життєвий досвід, який маєте, не є відображенням того, що ви спроєктували. Щоб справді звільнитися від цієї ілюзії, вам потрібно прийняти розуміння, яке Я намагаюся вам дати: відокремлене «я» справді є творінням у вашому власному розумі. Ніхто не змушував вас створювати відокремлене «я», навіть занепалі істоти. Вони могли примусити вас реагувати на них, але не мали влади всередині вашої свідомості, щоб змусити створити конкретний тип відокремленого «я». А це означає, що вони не можуть завадити вам дозволити цьому «я» померти. Ніхто поза вами не може перешкодити тому, щоб відокремлене «я» згасло. А отже, ваше відчуття, ніби ви ув'язнені у своєму поточному сприйнятті себе, є ілюзією.
Свідоме «Я» не ув'язнене у вашому поточному самосприйнятті. Чому? Бо Свідоме «Я» створило ваш теперішній образ себе, а те, що Свідоме «Я» створило, воно здатне й розстворити, та створити натомість щось більше. Саме про це в цілому й є Наші Вчення: Ми допомагаємо вам дійти до точки, де ви це бачите, і не лише розумієте інтелектуально — це добре й необхідно як перший крок, — а де ви переживаєте реальність цього Вчення, де воно глибоко резонує з вами.
Переживаючи власне творіння як відокремлений світ
Як же справді дійти до цієї точки? Я знову спробую дати вам певне розуміння, але воно спрямоване насамперед на те, щоб допомогти вам здійснити сам зсув — або пережити його.
Яку можливість дає вам розум розділення? В певному сенсі можна сказати, що він дозволяє створити щось, що «нібито» живе власним життям. Не знаю, чи всі ви мали таку дитячу мрію — точніше, знаю, що не всі, та багато з вас у дитинстві мріяли створити іграшку, яка могла б рухатися сама по собі — робота або ляльок, які оживають, сидять у ляльковому будиночку, п'ють чай і роблять усе це цілком самостійно. Це давня мрія про створення життя: монстр Франкенштейна, сучасний штучний інтелект — люди мріють створити таке життя, яке існувало б само по собі.
Чому ж ви про це мрієте? Бо ви вже це зробили — просто озирніться навколо — планета Земля є творінням людства, та ви забули, що це ваше власне творіння, тож думаєте, ніби воно зажило власним життям, а ви лише жертва обставин. Як інакше можна створити щось, що здається таким, що живе власним життям, якщо не забути, що ви це створили? Як інакше воно може «здаватися» живим само по собі, якщо ви чітко усвідомлюєте, що його не створили? Ось яку цілковиту «зануреність» дає досвід розділення: ви створюєте щось розумом, потім забуваєте, що створили розумом, і тепер переживаєте власне творіння як відокремлений «реальний» Світ, у якому ви живете. І починаєте думати, що вам потрібно пристосовуватися до власного творіння. Але саме відчуття, ніби ви мусите пристосовуватися до чогось, чого не створювали — це й є відокремлене «я», це самозосереджене «я». Чому? Бо самозосереджене «я» дозволяє переживати власне творіння зсередини, наче ви є частиною цього творіння.
Ніби у вас є ляльковий будиночок, і ви мрієте бути однією з ляльок, що живуть у ньому. І тепер, через відокремлене «я», ви проєктуєте себе всередину будиночка й переживаєте, яким було б життя ляльки в цьому домі. Саме цим є планета Земля. Як Ми вже казали: «Весь Світ — це сцена», і ви взяли на себе певну роль, але забули, що це лише роль, яку ви обрали. Якби ви пам'ятали, що це тільки роль, ви не мали б повного досвіду занурення. Розумієте? Щоб звільнитися, потрібно побачити, що відокремлене «я» насправді є лише завісою, парою кольорових окулярів, які ви надягаєте, й які дозволяють вам переживати себе як відокремлену істоту, що живе у Світі, від якого вона відділена й який нібито «не створювала». Відокремлена істота нереальна. Вона ніколи не може стати справжньою. Вона існує лише для того, щоб дати вам цей досвід — аж доки ви не насититеся ним.
Відокремлене «я» — лише ментальний образ
А тепер погляньмо на людину, яка вже пройшла певний шлях, слідувала Вченню й підходить до 96-го рівня. Ви починаєте ставити під сумнів реальність свого відокремленого «я». Можливо, ви вже взяли Наші настанови про відокремлені «я» й усвідомили, що у вас є самозосереджене «я». Але ви просто не можете його побачити. Не бачите, що воно таке. Відчуваєте певне розчарування, бо розумієте, що воно є, але не можете відокремитися від нього, не можете бути від нього вільними. Жодного «чарівного ключа» тут немає, окрім усвідомлення: відокремлене «я» — це лише ментальний образ. Воно не має жодної реальності поза вашим розумом.
Як Ми вже ретельно пояснювали, саме ви створили відокремлене «я», але воно не є елементалом, що прийняв форму. Це ваша власна свідомість, яка прийняла певну форму — Омега-аспект вашої свідомості. А те, що є «Омегою», не має влади над тим, що є «Альфою». Альфа вашої свідомості на цьому рівні — це Свідоме «Я». Відокремлене «я» не має жодної реальної влади над Свідомим «Я». Ми говорили, що це «я» чинить опір, та як Ґуань Інь і Мати Марія докладно пояснили, воно чинить опір лише через інерцію. Раніше ми давали вчення про «его» так, що могло здатися, ніби це якась свідома Істота, яка живе у вашому розумі. У попередніх Вченнях Ми говорили й про «Стража порогу» — наче монстра в підсвідомості, який агресивно намагається завадити вашому пробудженню. Та насправді, все це лише намагання відокремленого «я» підтримати й зберегти свою матрицю. І коли Свідоме «Я» починає це бачити, ви розумієте: з самим «я» вам нічого не треба робити.
Ми вже казали, що відокремлене «я» постійно проєктує на вас думку, ніби існує якась проблема, яку ви мусите вирішити. Відокремлене «я» завжди навіює, що в цьому Світі є певна проблема, яку ви обов'язково повинні розв'язати, перш ніж зможете покинути Світ. І на певному етапі, Свідоме «Я» може навіть повірити, ніби саме відокремлене «я» є проблемою, яку Свідоме «Я» повинно «вирішити». Як зі всіма проблемами, які ви звикли бачити крізь призму розділеного розуму, ви думаєте: «Певно, існує якесь особливе знання, яке допоможе мені розв'язати цю проблему». Ми бачимо учнів, які це вже розуміють щодо відокремленого, самозосередженого «я». Ви на 95-му, 96-му рівні. Інтелектуально ви все це усвідомлюєте, але досі вірите, що є проблема, яку потрібно вирішити — й що для цього вам потрібні ще якісь знання, якесь додаткове розуміння, якась інформація, щоб «до кінця зрозуміти» відокремлене «я».
Такий підхід ніколи не спрацює. Чому ні? Бо що таке відокремлене «я»? Це концепт, спроєктований Свідомим «Я». Ви не можете подолати один концепт, проєктуючи просто інший концепт. Не існує жодної проблеми, яку потрібно «вирішити», щоб звільнитися від відокремленого «я». Вам не бракує якихось особливих знань. Вам не бракує ще якогось інтелектуального розуміння. Вам потрібен лише внутрішній зсув, у якому ви побачите й переживете: «Це не я» — і просто дозволите цьому «я» відпасти.
«Я» драми
Ми дали багато Вчень, покликаних допомогти вам пройти цей зсув — зокрема й про «драми». Відокремлене «я» завжди розігрує якусь драму. Воно цілком може використати Вчення Вознесених Майстрів, щоб підтвердити драму на кшталт: «Ти мусиш зробити щось для Сен-Жермена, щоб Золотий Вік проявився». Але все це робиться через забарвлення відокремленого «я», й ви можете прийти до бачення марноти цього. Можете дійти до того, щоб пережити внутрішньо марність таких сценаріїв.
Ви також можете побачити, що відокремлене «я» начебто дає певну «перевагу»: воно розігрує драму, в якій ви маєте особливу роль і колись, десь у фіналі, отримаєте нагороду. Але в цього «я» є й «темна сторона Сили»: попри всі обіцянки винагороди, існує ще й ціна. І ви можете побачити, що нагорода, яку обіцяє вам відокремлене «я», насправді ніколи не втілюється. Ви ніколи не отримаєте, наприклад, стільки визнання від Світу, скільки хотілося б цьому «я», йому завжди буде замало. Отже, ви ніколи не одержите цієї обіцяної винагороди. Зате постійно переживатимете «зворотний бік», тобто ціну. А якою є ця ціна? Напруга, стрес, внутрішній тиск.
Внутрішня напруга може мати різні форми — залежно від конкретної драми, але в глибині завжди є почуття незавершеності: «Зі мною щось не так, чогось бракує. Я недостатньо добрий. Я ще не там». Ви можете навіть перенести це на сам процес, який Ми описуємо, й сказати: «Але ж у цьому є певна логіка: я ж піднімаюся до 96-го рівня, й поки його не досягну, мене там немає. Я не можу позбутися відокремленого «я» на 95-му чи 94-му рівні». Так. Але коли ви вже є на 96-му рівні, то відокремлене «я» все одно буде проєктувати, ніби ви «ще не там». Чому? Бо відокремлене «я» бачить себе відділеним від Свідомого «Я». І тоді Свідоме «Я» думає: «Чому я не можу це відпустити? Я знаю, що там щось є. Я не бачу до кінця, що це таке. Намагаюся це зрозуміти. От якби Майстри просто сказали мені точно, що це таке…».
Якщо згадати вправу Матері Марії, де Вона переводить вас через потік, то насправді Вона «обдурює» ваш розум: спрямовує вашу увагу на Себе, щоб ви не помітили момент, коли вже опинилися на іншому березі. Ви вже перетнули потік. Але Свідоме «Я» не зможе відпустити старе «я», доки не побачить: «Немає жодної проблеми, яку Я мушу вирішити. Мені не потрібно вирішувати проблему, яку проєктує «я». І саме «я» не є проблемою, яку треба «розв'язати». Мені нічого не потрібно робити, щоб його відпустити. Мені лише треба зрушити й побачити: Я вже його відпустив. Я вже перейшов потік. Я вже на іншому березі». Ви просто усвідомлюєте, де ви є, замість того, щоб думати, ніби ще «не там». Знову ж таки, жодні слова не можуть гарантувати автоматичний внутрішній зсув. Я лише даю вам, як уже казав, експеримент у спілкуванні: чи можна словами допомогти людям здійснити зміну.
Співтворення вище 96-го рівня
Тепер Я хочу просунутися трохи далі. Припустімо, ви вже здійснили внутрішній зсув. Ви пройшли ініціацію на 96-му рівні й відпустили відокремлене «я». Тепер ви можете по-справжньому співтворити. Але як саме? Багато учнів Вознесених Майстрів, як і людей, що експериментували з преципітацією, з законом притягання, тощо, вважали, що й вище 96-го рівня співтворення відбувається через концептуальний розум — ніби ви отримуєте певний образ від Майстрів, проєктуєте його розумом на елементальне життя і він «там» проявляється. Ось тут і потрібно бути дуже розсудливими.
Звісно, ви можете створювати щось із фізичним існуванням: будинок, певну життєву ситуацію — кар'єру чи спосіб заробляти собі на життя; ви можете створити витвір мистецтва, винахід або поліпшення якогось аспекту життя. Це можливо. Але вище 96-го рівня, через концептуальний розум ви вже не співтворите й не «розтворюєте»: більше немає шару між вами й елементальним життям. Сам процес Ми вже не раз описували під час цієї конференції: ви, як було сказано, спершу тягнетеся угору по бачення, що його дають Вознесені Майстри. Потім приносите це бачення на рівень ідентичності й накладаєте його на елементальне життя на цьому рівні. Але спосіб, яким ви це робите, — це повне ототожнення себе з Істотою, яка вже має те, що ви прагнете співтворити.
Переживаючи своє творіння до його проявлення
Замість того, щоб «складати концепцію» на тему: «Як це було б мати гарний будинок», ви буквально у своїй свідомості переживаєте, що у вас цей будинок уже є, й повністю ототожнюєтеся з цим досвідом. Потім переходите на ментальний рівень — і знову переживаєте, як би ви думали про себе, якби мали цей будинок. Не у формі концепту «Я міг би мати будинок», а так, ніби він у вас уже фактично є, бо ви переживаєте, що він є. У внутрішньому досвіді немає дистанції. Ваш досвід на рівні ідентичності — реальний. Ваш досвід на ментальному рівні — реальний. Ваш досвід на емоційному рівні — реальний. І вже звідти ви проєктуєте це на елементальне життя. При цьому ви залишаєтеся відкритими до того, що попри цілковиту реальність внутрішнього досвіду фізичний прояв може виявитися не точнісінько таким, як ви переживали, — через чинники, про які Ми вже говорили: колективну свідомість, обтяженість елементалів, тощо.
Виклик Христобуття: ніколи не зупиняти Потік!
Але ви не дозволяєте різниці між тим, що «повертається», і тим, що ви проєктували, знецінити реальність вашого внутрішнього досвіду. Бо справжня мета, як Ми вже пояснили, — бути в Потоці «з гори донизу», й саме це є викликом для Христоістоти у втіленні — бути «відкритими дверима» для Потоку згори, дозволяти йому вливатися у фізичний план — і незалежно від того, що саме повертається чи не повертається, залишатися з Потоком, дозволяти йому текти далі. Іншими словами, немає такого механізму зворотного зв'язку, який міг би зупинити Потік.
Звісно, залишається можливість, що ви намагаєтеся допомогти комусь через спілкування, а у відповідь чуєте, що вас «не зрозуміли». Але ви не дозволяєте цьому вас знеохотити й зупинити. Натомість ви знову тягнетеся до Потоку — до нового бачення того, як можна допомогти цій людині. Ви ніколи не зупиняєте Потік — і саме це є викликом Христобуття. Як уникнути його зупинення? Усвідомивши, що незалежно від того, що діється на фізичному рівні, ви все одно залишаєтеся тим, ким є, на рівні ідентичності, на ментальному й емоційному рівнях, і жодна зовнішня подія не може цьому завадити.
І як цього досягти? Згадайте: у початковій, «невинній» ситуації ви ототожнювали себе зі своїм творінням, «вживалися» у нього. Але це було на нижчому рівні усвідомлення. Тепер, коли ви пройшли всі етапи творення через концептуальний і розділений розум і маєте вищу свідомість самого процесу співтворення, то можете «вжитися» у своє творіння на рівні ідентичності, думання й почування й залишатися в цьому досвіді незалежно від того, що відбувається на фізичному рівні. Раніше, з меншим досвідом, ви не могли цього зробити — тому й потрапили в пастку розділеного розуму. Але тепер можете цього уникнути.
Можна сказати, що елементал проявляє форму, приймаючи її — стаючи формою. Ви співтворите, приймаючи дуже реальний досвід на рівнях ідентичності, думання й почування. Ви повністю з ним ототожнені, він реальний. Але ця проєкція не приходить до вас «ззовні»: ви усвідомлюєте, що саме ви її проєктуєте; ваш розум прийняв образ і індивідуалізував його. І тому ви постійно підтримуєте Потік. Ви не дозволяєте жодній події у Світі зупинити його.
Стаючи письменником
Можна взяти приклад Посланця; він буде доречним для когось, хоча не для всіх — залежно від того, чи ви його ідеалізуєте чи ні. Ще хлопчиком він мріяв стати письменником, але завжди думав: «письменника мають «визнати у Світі»». А дилема така: як тебе визнають, поки ти ще нічого не написав? Потім йому сказали: «У Данії ти не зможеш жити письмом, країна надто мала». Він відклав свою мрію на багато років, вважаючи її нереалістичною. Але згодом настав момент, коли він почав працювати з Нами. Від тієї миті, в 2002 році, він відпустив самозосереджене «я» й почав співпрацювати з Нами, він почав співтворити.
Спершу це відбувалося не на тому високому рівні, на якому є зараз. Але співтворення почалося. І поступово, працюючи зі своєю психологією, він дійшов до точки, де ототожнив себе з письменником і доповідачем, який приносить щось згори — саме про це він завжди мріяв. Тепер уже не має значення, скільки книжок він продає й скільки переглядів має на YouTube — це не заважає йому налаштовуватися на Потік і дозволяти Потоку проходити через нього.
Стаючи тим, ким ви запланували бути
Звісно, кожен із вас має свій індивідуальний Божественний План. Вам не призначено робити саме те, що робить Посланець. Але ви можете увійти в той же внутрішній стан, де ви ототожнюєте себе з тим типом людини, якою передбачено вашим Божественним Планом бути. Ви думаєте так, як думає така людина. Відчуваєте так, як відчуває така людина. Дієте так, як діє така людина. І не дозволяєте наслідкам чи результатам у фізичному Світі знеохочувати вас щодо внутрішнього досвіду, який ви маєте.
Коли ви перебуваєте в розділенні, існує певний шар — відокремлене «я» — яке забарвлює досвід Свідомого «Я». Відокремлене «я» за своєю природою є реактивним «я» — реагує на Світ, постійно відгукується на зовнішнє. Дивлячись на Світ крізь нього, ви наче відчуваєте, що Світ безперервно спостерігає за вами. Хтось завжди дивиться: одні думають, що це Бог, інші — що це люди. Хтось постійно стежить й оцінює, чи «правильно» ви робите. Що сказав Ісус? «Коли не станете, як діти, не ввійдете в Царство». Коли ви піднімаєтеся вище 96-го рівня й відпускаєте відокремлене «я», ця постійна оцінка відпадає.
Якщо в вас лишається хоч якась «оцінка», то вона зводиться до одного запитання: «Чи відчуваю Я Потік?» І коли ви відчуваєте Потік згори, дозволяєте йому текти крізь вас, то переживаєте повну реальність того, що саме такою Істотою ви є. Ви не дозволяєте жодній події у фізичному Світі знеохотити себе чи зупинити Потік.
Свобода від постійного самооцінювання
Що таке Свобода? Це Свобода від того «я», яке постійно оцінює вас за дуальними стандартами. Коли ви відпускаєте це «я», та Свобода, яку здобуваєте, полягає в тому, що єдина справжня мета вашого перебування на Землі — дозволити Потоку Духа текти крізь вас. І, як Ми казали, сам Потік є власною винагородою. Перша винагорода, яку ви переживаєте, — це зникнення внутрішньої напруги, яка була там, де ви постійно себе оцінювали, де вам здавалося, що весь Світ дивиться саме на вас і вишукує будь-яку помилку. Ця напруга відходить. Це величезна винагорода. А далі ви посилюєте почуття винагороди, відчуваючи Потік дедалі більше, стаючи дедалі свідомішими Потоку — аж до точки, де просто перебування в Потоці стає єдиним, чого ви прагнете на Землі. Вам більше нічого не треба.
Відчуваючи Потік Сен-Жермена
Можливо, дехто з вас зможе налаштуватися на Моє буття як на Потік. Можливо, ви зможете пережити, як Моя енергія, Моє Світло, Моє єство тече через вас, через ваші тіла — ідентичності, ментальне й емоційне — й випромінюється на всю планету та в колективну свідомість. Якщо ви це відчуваєте, зосередьтеся на цьому. Відчуйте Потік. Чи є в цьому Потоці щось, чого вам бракує? Чи потрібне вам щось із земного, фізичного рівня, поки ви у Потоці? Просто зараз, у цю мить, чи є щось ще, що вам потрібно? Чи потрібно вам щось більше, ніж відчуття Потоку? Якщо ви маєте такий досвід, то отримали проблиск того, яким може бути ваше життя, коли ви пройдете ініціацію на 96-му рівні й продовжите підйом. Саме так Я відчуваю, так відчувають усі Вознесені Майстри. І Я хотів поділитися з вами тим, що у Вознесеній Сфері Ми не маємо концептуального розуму, який конструює образ того, «ким ми є». Ми Є Тими Ким Ми Є, а наше «Хто Ми Є» змінюється залежно від ситуації, з якою працюємо.
Ви можете думати, що Я, Сен-Жермен, досяг якоїсь «потойбічної» майстерності, але Я Сам не бачу це саме так. Звісно, у Мене є індивідуальність, певна матриця в свідомості, але Я знаю, що «Сам від Себе Я нічого творити не можу». Я відкритий для Потоку згори й постійно відчуваю, як цей Потік проходить крізь Мене. Ви можете сказати: «Сен-Жермен дає цей диктант». Так це виглядає з вашої перспективи, але не з Моєї. Я не «даю диктант», бо Сам по Собі нічого не можу творити. Я відкритий для Потоку згори — з рівнів, що наді Мною, і накладаю Свою індивідуальність на Потік, посилаючи його вам. І те саме можете робити ви — знаходити своє місце в Потоці. Це й є Свобода, бо винагорода тут миттєва — це сам досвід Потоку — й немає жодної ціни, жодних «штрафів», побічних ефектів та напруги. Ви як невинна дитина, що грається.
У попередніх диспенсаціях на Вознесених Майстрів часто дивилися як на дуже «серйозних». Але Ми не сприймаємо себе всерйоз, бо не маємо того концептуального розуму, що оцінює все за дуальними полярностями, у термінах «правильно–неправильно». Вознесеному Майстру просто не приходить на думку, що хтось «може помилятися» чи «зробити помилку». Ми просто переживаємо Потік. Коли Ми працюємо із Землею, часто буває так, що те, чому Ми дозволяємо текти через Нас, не проявляється у фізичній Сфері. Але Ми не дозволяємо цьому зупинити Потік. Ми просто продовжуємо текти.
Свобода Волі — це те, як ви спрямовуєте Потік
Як сказав Ґаутама Будда, дещо зміниться, деякі результати проявляться. Звідки Ми це знаємо? Бо Ми переживаємо Потік й відчуваємо в ньому безмежну Силу, яку ніщо в невознесеній Сфері не може зупинити. Коли ви переживаєте Вознесену Сферу, усвідомлюєте, що ніщо в невознесеній Сфері не може спинити Потік. Свобода Волі може лише затримувати його в локальних зонах, але не здатна зупинити. Звісно, це піднімає питання: «Якщо піднесення Сфер неминуче, де ж тоді Свобода Волі?». Свобода Волі полягає в тому, як ви спрямовуєте Потік, а не в тому, що створюєте щось відокремлене від Потоку, бо це не Свобода, а лише вибір неминучої ціни. Ви співтворите й виявляєте свою Свободу Волі в тому, що саме посилаєте на наступний рівень; роблячи це, ви зростаєте в самосвідомості. Зміцнювати відокремлене «я» — це не користуватися Свободою Волі. Зростати, виходячи за межі себе — це й є практика Свободи Волі, бо чим вище ви піднімаєтеся, тим більш вільною стає ваша Воля.
Сьогодні Моя Воля набагато вільніша, ніж тоді, коли Я був невознесеним. Вона більш вільна, ніж тоді, коли Я щойно вознісся в 1684 році. Воля Творця вільніша за Волю будь-кого з Нас —це важко осягнути з вашого рівня. Все, на що Я по-справжньому сподіваюся — це допомогти вам «замкнутися» в Потік і пережити його. І з цим Я відчуваю, що Ми дійшли межі вашої здатності прийняти ще більше Мого Потоку, тож Я перенаправлю його. Бо Я завжди перебуваю в Потоці, а вам потрібна пауза, щоб осмислити й увібрати. Як і Інші Майстри, Я прагну висловити вдячність за вашу готовність співтворити Потік цього диктанту.
Сен-Жермен «Я Є».