«Я Є» Вознесений Майстер Сен‑Жермен. Я хотів би дати вам більш «приземлені», практичні поради щодо того, як ви можете змінити ситуацію в бурхливому Світі.
Інформаційне перевантаження
Одна з проблем, із якою сьогодні стикаються багато людей, полягає в тому, що їх буквально засипають такою кількістю інформації, що це розпорошує їхній розум, і вони більше не знають на чому зосередитися. Перше, що Я пропоную, — звертайте увагу на власну реакцію на інформацію, яка надходить до вас через будь‑які канали, якими ви користуєтеся для отримання новин та відомостей. Відстежуйте, як усе це тягне вас у різні боки, розсіює увагу та переповнює вас. Дуже, дуже багато людей у Світі сьогодні перебувають у стані перевантаження інформацією, так би мовити — переповнені всіма «поганими новинами».
Я раджу вам обрати одну або кілька тем, які для вас справді важливі, і зосередитися на новинах саме з цих тем, ігноруючи решту. Вам не потрібно знати все, що відбувається у Світі в кожен момент часу. Достатньо, щоб ви фокусувалися на тих питаннях, які для вас справді значущі. Потім ви поглиблюєте свої знання в цих сферах, щоб робити більш точні заклики у своїх закликах та веліннях.
Ми вже казали раніше: оберіть кілька тем і станьте в них експертами. Якщо у вас є сфера, де ви відчуваєте, що маєте досвід і фахову компетентність, ви можете творити власні заклики, опираючись на моделі, які Ми вже дали. Ви можете вписувати свої рядки між рядками вже відомих велінь. З часом з’являтимуться й інші веління, які ви зможете адаптувати до конкретних тем.
Христобуття не означає знати все
Поза цим поговорімо про Христобуття. Ті, хто взагалі знайомий із поняттям Христобуття, часто сприймають його, як щось нереалістично високе - якийсь «надзвичайно піднесений» стан свідомості. Ви схильні думати, що Христорозум «знає все», і в певному сенсі Христорозум бачить усе. Але ви зовсім не повнота Христорозуму, від вас, відповідно, не очікується, що ви усвідомлюватимете все.
Тож, навіть якщо Ісус говорив про вираження вашого Христобуття і про те, щоб дати Христорозуму вільно линути через вас, не конструктивно думати, що Христорозум через вас «повинен» говорити на абсолютно будь‑яку тему.
Безумовно, є учні Вознесених Майстрів, які думають, якщо людина є спонсорованим посланником і має мантію від Вознесених Майстрів, то Ми повинні мати змогу через такого посланника говорити про будь‑що. Але це нереалістичне очікування. У вашому власному випадку, навіть якщо ви досягнули рівня свідомості, на якому Христорозум може линути через вас, те, що надходить, є потоком свідомості, а не вже готовими словами.
Як дається диктовка
Коли Я даю диктовку, Я не стою десь у вищому Царстві, вигукуючи посланцю: «Я Є Вознесений Майстер Сен‑Жермен, повтори це слово в слово». Я дозволяю потоку Моєї свідомості линути в свідомість посланця, через Свідоме «Я» посланця — у тілó ідентичності, ментальне тíло, емоційне тíло та фізичне тіло. І в цих чотирьох нижчих тілах потік свідомості перекладається у слова.
Інакше кажучи, він не «чує» слів і не «бачить» їх, написаними палаючими літерами на внутрішньому боці повік, а потім просто повторює. Чи можу Я послати такий самий потік свідомості до свідомості іншої людини, навченої як посланник? Звичайно, можу. Чи буде це тотожною диктовкою? Ні, бо слова у кожного будуть іншими. Навіть якби тут стояли двоє навчених посланників і обидва отримували той самий потік свідомості від Мене, їхні тексти не були б ідентичними, бо слова не визначаються на Моєму рівні.
Потік свідомості несе тему, образи, концепції, але точне формулювання не задається на Моїй стороні. Потік «перекладається» у слова вже в свідомості посланця. Це твердження може образити деяких учнів попередніх диспенсацій. Але не образило б самих посланників тих диспенсацій, бо вони переживали саме те, про що Я говорю.
Зауважте, це не означає, що слова повністю забарвлені свідомістю посланця. Якби це було так, то диктовка від Ісуса звучала б так само, як диктовка від Мене. А Я маю певні улюблені вирази, манери, усталені формулювання. Посланник достатньо налаштований на Мій потік свідомості, щоб дати можливість цим особливим виразам прозвучати. Тому, даючи диктовку, він говорить інакше, ніж говорив би як звичайна людина.
Моя мета в цьому довшому поясненні — показати вам, що коли Христорозум лине через вас, відбувається те саме. Що це означає? У вашій ідентичності, у ментальному та емоційному тілі має існувати певна структура, яку потік свідомості може активувати, щоб вона перевелася у слова. Саме тому, якщо посланник нічого не знає з якоїсь конкретної теми, Я не можу дати через нього змістовну диктовку на цю тему. Наприклад, нейрохірургія — не сфера фаху цього посланника. І те саме стосується вас.
Реалістичні очікування щодо вашого Христобуття
Я даю вам це Вчення, бо хочу, щоб у вас були реалістичні й конструктивні очікування щодо вашого власного вираження Христобуття. Багато учнів у попередніх диспенсаціях мали дуже віддалені, нереалістичні уявлення про те, що означає бути Живим Христом. Вони думали, що Живий Христос мусить бути всезнаючим, «знати все» й мати змогу говорити абсолютно про все.
Є різниця між тим, щоб приймати формальну диктовку (як та, що ви зараз чуєте), і тим, щоб просто говорити, дозволяючи Христу линути через вас у буденній розмові. Це важлива різниця, бо бути Живим Христом не означає, що щоразу, коли ви відкриваєте вуста, ви приймаєте пряму диктовку від якогось Вознесеного Майстра.
Цілком можливо, що у вас є особисті взаємини з певним Вознесеним Майстром, і коли ви говорите, потік свідомості цього Майстра може линути через вас. Але це не те саме, що формальна диктовка. Важливо усвідомити: коли ви говорите, ваша мова буде персоналізованою. І це добре.
Ви можете записати відео цієї диктовки й переглянути його: побачите певну манеру, формулювання, інтонацію. Потім подивіться будь‑яке відео Кіма на YouTube, де він говорить як людина, а не як посланник, — і побачите різницю. Так само буде й з вами.
Чому це важливо? Бо коли посланник записує звичайне відео, він ділиться особистим досвідом. Людям легше відгукнутися на досвід живої людини, ніж на слова Вознесеного Майстра. А один із аспектів Христорозуму полягає в тому, що Христос присутній і на найнижчому рівні свідомості, можливому на Землі, і готовий виразити щось, що допоможе людині на цьому рівні побачити ілюзію й зробити наступний крок.
Перетворення помилок на надбання
Це приводить нас до ще одного поширеного непорозуміння серед духовних людей — як Християн, так і учнів Вознесених Майстрів. Вони вважають, що для того, щоб бути Христом, ви не повинні були зробити нічого «поганого» у житті. Мовляв, ви мали бути «ідеальними» від народження, а якщо людина вірить у перевтілення, то ще й перебувати на високому рівні свідомості в багатьох попередніх Втіленнях.
Але замисліться: що прагне зробити Христос? Христос прагне досягти кожної людини. Люди ж перебувають на різних рівнях свідомості, мають різне походження й різний досвід.
Я дивлюся на кожного з вас, бачу вашу історію в цьому житті й не маю жодного засудження чи осуду щодо того, що ви робили. Я бачу в цьому можливість достукатися до людей у подібній ситуації.
Бачите, ваші «помилки» і ваші проблеми Христос перетворює на надбання, на цінний актив. Ніщо з того, що ви зробили, не було «змарнованим» чи «зайвим» у вищому сенсі. Усе це було способом дати вам досвід, який допоможе опрацювати вашу психологію. А коли ви зцілюєте й трансформуєте свою внутрішню психологію, цей досвід перетворюється на можливість для Христорозуму линути через вас і допомагати іншим.
Я — Вознесений Майстер. У певному сенсі Я бачу все, що відбувається на Землі. Але Я не можу зробити однієї речі: увійти в розум невознесеної людини й із середини відчути те, що вона переживає. Я Вознісся давним‑давно. Так, є психологічні паралелі між вашим шляхом і Моєю еволюцією, але Світ тоді був значно простішим. Я не можу безпосередньо відчути всі деталі того, через що проходять сучасні люди. Тому багатьом із них складно резонувати зі Мною. Але ви, які пройшли подібне в цьому житті, можете глибоко зрозуміти їх, і вони можуть відгукнутися на вас.
Який би досвід ви не мали, коли ви дозволяєте Христорозуму линути через цей досвід, він стає вашим активом для допомоги іншим. Звісно, це вимагає готовності говорити про це відкрито. А для цього вам потрібно розв’язати те «я», яке бачить це як «помилку» і засуджує вас.
Проєктування стандарту на Христа
Що намагалися донести до вас інші Майстри під час цієї конференції? Усе, з чим ви стикаєтеся на Землі, — це досвід. Це досвід: він не є ні абсолютно «добрим», ні абсолютно «поганим». Це не «помилка» в абсолютному сенсі. Навіть у дуальності й розділенні досвід сам по собі не є «добрим» чи «злим» — це просто досвід.
Яка мета невознесеної Сфери? Зростання свідомості, самотрансценденція. Як ви зростаєте у свідомості? Через досвід. Будь‑який досвід можна використати для зростання — питання лише в тому, як ви його опрацюєте.
Погляньте, що зробили занепалі істоти. Як Ми вже говорили багато разів, вони спроєктували у свідомість людства ідею, що існує «стандарт», якому ви повинні відповідати. Є стандарт «хорошого комуніста», «хорошого американця», «хорошого французa», «хорошого британця» (нібито ви зобов’язані мати дотепність). Є стандарти того, що означає бути «правильним християнином», «правильним буддистом», «правильним мусульманином», «правильним індуїстом». І, звісно, — «правильним Христом».
Занепалі істоти, ув’язнені в свідомості антихриста й засліплені нею, мають таку зарозумілість, що вважають: вони можуть визначити стандарт того, що означає бути Живим Христом і як Живий Христос повинен виражатися в цьому Світі. Кожен, хто входить у Втілення на Землі, включно зі Мною, коли Я був у Втіленні; включно з Ісусом, Матір’ю Марією, Буддою — так чи інакше потрапляє під вплив цього агресивного способу мислення. Ми всі мали з цим справу. Частково для власного зростання, а частково — щоб показати: можна народитися в яслах і все одно Вознестися. Щоб показати: що б ви не пережили в матеріальному Світі, ви можете піднятися над цим. Але як ви збираєтесь подолати це?
Не осуджуючи себе за стандартами, нав’язаними занепалими істотами, а усвідомлюючи, що для того, щоб хоч якось впоратися зі стандартами, ви створили відокремлене «я». А коли відокремлене «я» сформоване, занепалі істоти можуть розслабитися, піти на пляж, запалити сигару — їм більше не потрібно вас засуджувати. Ви робите це самі, виконуючи їхню роботу.
Коли ви це побачите, можете сказати: «Це абсурд. Навіщо Я це роблю?» І тут може з’явитися ще одна частина «я», яка скаже: «Отже, Я маю бути дуже нерозумним(ною), якщо купився(лася) на цю брехню. Я дуже нерозумний(на), якщо засуджував(ла) себе». Тоді ви можете зробити крок назад і запитати: «Звідки взявся цей голос? Хіба це не ще одне нереальне «я»?» Зрештою ви доходите до точки, де бачите: це суцільна нереальність.
Розумієте, що намагалися зробити занепалі істоти? Вони нав’язали людству свій стандарт того, яким «має» бути Христос і як Христос «має» виражатися у Світі. Але, як Ми не раз говорили, і як Ісус пояснював дуже ретельно, роль Христа полягає в тому, щоб ніколи не пристосовуватися до стандартів і очікувань Світу, а завжди кидати їм виклик, виходити за межі стандартів, тим самим кидаючи людям виклик — вийти за межі своїх поточних переконань, ментальних образів і відчуття «я».
Знати краще за Христа
Багато людей потрапляють у пастку думаючи, що коли говорить Христос, Він має підтверджувати їхні погляди.
Саме це зробив Петро, коли Ісус запитав Своїх учнів: «За кого люди Мене мають?» А коли Ісус сказав, що має йти до Єрусалима, щоб бути переслідуваним і розіп’ятим, Петро відповів: «Милосердний будь до Себе, Господи; хай не станеться тобі цього». Він думав, що знає краще за Христа. Він був переконаний, що його образ Ісуса Христа і того, що «повинно» або «не повинно» з Ним статися, є найвищим можливим. Тому він відчував, що має право «виправити» Ісуса й сказати Йому, яким Христом той має бути. По суті, Петро, який сам не мав рівня Христобуття, намагався сказати Ісусу, як Ісус має виражати Своє Христобуття. Це — прояв тієї ж свідомості, що й у занепалих істот, і одночасно аспект дуалістичної свідомості, яка ще не впала, але все ще вірить, що зі стану відокремленості може проєктувати, як «має працювати Світ».
Така свідомість навіть намагається проєктувати, як має поводитися чи говорити той, хто знаходиться поза розділенням. Бо коли ви входите в стан розділення, его відчуває глибоку невпевненість і намагається прикрити її тим, що мусить «бути правим». Тому воно формулює дуалістичні формули: «Комунізм — найвища філософія», «Християнство — єдина істинна релігія», «науковий матеріалізм — єдина реальність». А потім шукає лише підтвердження цих переконань.
Більшість із вас дуже близькі до того, щоб прорватися крізь цю ілюзію й відмовитися від фіксованих переконань. Ви можете чесно подивитися на себе й сказати: «Які переконання й ментальні образи Я вважаю абсолютно істинними, непорушними? Що в мені викликає опір, коли це ставлять під сумнів? Що в мені породжує негативну реакцію, коли якась віра не підтверджується, а навпаки — ставиться під загрозу чи навіть спростовується?»
Можете запитати себе: «Як би Я почувався(лася), якби моя віра в те, що Земля плоска, виявилася хибною?» (Сподіваюся, ніхто з вас у це не вірить — це лише приклад.) І тоді ви зможете побачити, як зовнішнє переконання тримає вас на певному рівні свідомості й одночасно заважає бути відкритими дверима для Христа.
Відкрийте свій розум до Золотого Віку Сен‑Жермена
Я багато разів говорив про Свій Золотий Вік. Золотий Вік, який Я бачу, незмірно перевищує нинішній стан справ. Якби ви взяли Моє найвище бачення Золотого Віку й порівняли з тим, що є зараз, — майже нічого на Землі не залишилося б незмінним, якби це бачення повністю проявилося. Залишилися б хіба що деякі гори, океани, але жоден аспект людського знання не лишився б у нинішньому вигляді.
Це означає, що якими б знаннями ви не володіли сьогодні — ви можете бути ядерним фізиком, роками працювати з прискорювачем частинок, вважати себе на передньому краї науки — жодне з цих нинішніх знань не буде сприйматися як «остаточно вірне» в Золотому Віку. Бо ті, кого ви сьогодні називаєте фізиками (їх тоді, можливо, вже так не називатимуть), матимуть цілком інший світогляд.
Як же цей новий світогляд увійде у свідомість людей? Хтось має прийняти його від Христорозуму, від Мого розуму, від Потоку, що йде через Мене. Але щоб прийняти його, «у яслах має знайтися місце для народження Христа». Мусить бути внутрішня відкритість до принципово нової ідеї. Якщо ж ви прив’язані до підтвердження певної теорії, вірування чи образу Світу, ви не є відкритими дверима. Тоді Мені доводиться шукати когось іншого.
Чи завжди Я можу знайти когось із такою ж підготовкою, досвідом, базою знань, як у вас? Інколи так, інколи — ні. Але головне інше: що ви самі заклали у своєму Божественному Плані, як внесок у прояв Мого Золотого Віку?
Коли ви творили свій Божественний План, ви не прописували там: «Я хочу зійти у Втілення й домогтися, щоб Сен‑Жермен підтвердив мою віру». Ви визначили: «Я хочу бути відкритими дверима для Сен‑Жермена, щоб Він міг приносити нові ідеї. Я бачу, що маю певні переконання з минулих Втілень, до яких прив’язаний, тож мені потрібно поставити себе в ситуації, де ці переконання будуть поставлені під сумнів, щоб Я мав/мала найбільшу можливість відпустити їх і стати справді відкритими дверима».
Отже, продовжуйте йдіть уперед. Відчиняйте двері. Відкривайте свій розум. Не розповідайте Мені, як Я маю проявляти Свій Золотий Вік. Якщо ж ви хочете самі проявляти Золотий Вік, то Я можу порадити: Вознесіться і знайдіть собі невознесену планету й станьте її ієрархом на наступні дві тисячі років. Я не маю жодної проблеми з тим, що ви зробите це.
Але ви розумієте, чи не так, що поки ви не Вознесені. Тож не будьте як Петро. Я не настільки драматичний, як Ісус; Я не хочу казати: «Відійди…» — решту ви знаєте.
Нова ідентичність у Христі
Що таке Христос? Це стан свідомості, у якому ви більше не визначаєте свою ідентичність нічим земним, а лише індивідуальністю своєї Присутності «Я Є» і тим, що ви переживаєте як Потік Христа з Вознесеного Царства. Це — ваша справжня ідентичність.
Спочатку може здаватися, що у вас взагалі немає «особистості», бо в порівнянні з тим, що було до цього, ви можете думати: «Я не маю думок, не маю прив’язаностей, не маю «характеру», як раніше». Але поступово ви починаєте налаштовуватися на індивідуальність у своїй Присутності «Я Є», відчувати, як Вона виражає Себе через вас. І так ви поступово долаєте відчуття «порожнечі». Цей етап необхідний, але він не мусить бути довгим.
Бути Живим Христом — без ідолопоклонства
Що означає «бути Живим Христом»? Немає окремого «спеціального» досвіду, який можна було б так назвати. Ви ніколи чесно не дійдете до стану, де скажете собі: «Ось тепер «Я Є» Живий Христос. Ось Я йду, хочете ви цього чи ні». Чому? Тому що відмовляючись від фокусу на собі, ви перестаєте визначати себе стосовно цього Світу та його понять.
Як сказав Ісус, якщо у вас є уявний образ вашої Присутності «Я Є», ви вже не можете по‑справжньому з Нею з’єднатися. Ви пізнаєте Присутність лише в тому, як Вона виражає Себе через вас. Те саме з Живим Христом: ви не знаєте наперед, що скаже Христос, — ви дозволяєте Потоку линути.
У певному сенсі, відмовляючись від старого відчуття «я», ви відмовляєтесь від образу себе як «когось» чи «чогось». Тому, якщо ви голосно проголошуєте: «Я — Живий Христос», — це свідчить, що ви ще не там. Можливо, ви дуже близько, але все ще тримаєтесь за понятійний образ того, що означає «бути Живим Христом», і саме його треба відпустити.
Так само і з поняттям «просвітлення». Якщо ви кажете: «Я — просвітлений(на)», — цим самим демонструєте, що ще не вийшли за межі світських концепцій, із якими ототожнюєте себе. Справжнє просвітлення — це вихід за межі всіх таких концепцій.
Одне з непорозумінь, породжених ідолопоклонством навколо Ісуса й інших духовних учителів, полягає в тому, що бути Живим Христом — це щось надзвичайно «особливе», ніби Христос завжди «над усім», абсолютно недосяжний. Такий образ перетворюється на проєкцію мрії его про абсолютну безпеку. Тоді люди починають думати, що, досягнувши Христобуття, вони стають «кращими за інших».
Але якщо ви бачите себе «кращими за інших», ви все ще мислите дуально за шкалою порівнянь. Насправді ви доходите до точки, де відчуваєте й усвідомлюєте, що досягли певного рівня Христобуття і є вищі рівні, до яких ви ще не дійшли. Ви визнаєте внутрішньо, що перейшли важливий поріг на Шляху — і це важливо. Але немає потреби проголошувати це Світові. Частково тому, що це може стати пасткою для вас, а частково тому, що це стане пасткою для інших, які перенесуть своє ідолопоклонство на вас. А як Христу, навіщо вам це?
Більше не потрібно нічого приховувати
Ви, виходячи зі свого життєвого досвіду, можете глибоко зрозуміти людей із подібним тлом — але тільки якщо не заперечуєте те, через що пройшли. Якщо можете говорити про це вільно, нейтрально й відкрито, як багато хто з вас робив під час цієї конференції, дехто навіть — публічно.
Багато людей думають, якщо ви досягли Христобуття, то «забуваєте» про минуле. Ніби вже «не має значення», що ви колись були, наприклад, членом байкерської банди у двадцять років. Для вас, можливо, це вже не має ваги, бо не визначає вашої ідентичності. Але для інших ваш досвід може бути важливим джерелом натхнення: якщо ви змогли піднятися над цим, можливо, і вони зможуть. Тож навіщо заперечувати цей досвід? Навіщо його ховати?
Его хоче ховатися. Але Живий Христос у Втіленні не має потреби нічого приховувати. Коли ви переживаєте Христорозум, ви відчуваєте, що не можете нічого сховати від Христорозуму. «Без Нього не постало нічого, що постало». Як можна щось приховати від Христа?
Насправді можна сказати, що той останок старого «я», від якого ви відмовляєтеся на 96‑му рівні, включає в себе саме бажання щось приховати від Христа. Є учні, які впродовж багатьох Втілень крок за кроком підіймаються до 96‑го рівня, але потім ніби «висять на хресті» своїх чотирьох нижчих тіл — і, на відміну від Ісуса, не готові «віддати духа», тобто відпустити останнє «я», що визначає себе стосовно Світу й намагається щось приховати від Христа, Вознесених Майстрів і Бога.
Вам потрібно відмовитися від самого бажання ховатися від Бога. І, чесно кажучи, якщо є щось, що ви знаєте, — не приховано від Христорозуму, хіба є сенс приховувати це від інших людей?
Стати експертом у людській психології
Я не кажу, що вам потрібно розповідати всім і про все, що ви коли‑небудь пережили. Але кажу, що ви доходите до внутрішнього стану, коли, опинившись у ситуації, де відверта розмова про ваш досвід може комусь допомогти, ви готові це зробити. Ви відкриті до того, щоб Світло Христа лилося через вас і набирало форми саме вашого життєвого досвіду, щоб інша людина могла відгукнутися: «Якщо він (вона) пройшов(ла) через те саме й піднявся(лася) над цим, можливо, й я можу».
Ви можете обрати конкретну сферу — суспільство, політику, науку, освіту тощо — і зробити себе експертом у ній, щоб Христорозум мав структуру, через яку може вільно линути саме в цій області. Але це не означає, що всі ви повинні йти цим шляхом. Ви можете стати експертами в людській психології, у внутрішній трансформації. Стати, так би мовити, експертами в самих собі, щоб допомагати тим, хто переживає схожі процеси.
Я радив би усім вам, навіть якщо ви зосереджуєтеся на суто наукових темах, здобути певну глибину в розумінні психології. Ейнштейн отримав би величезну користь, якби мав те розуміння психології, яке має багато хто з вас, — адже тоді він міг би дати Світу ще вищу наукову концепцію, ніж теорія відносності.
Ви не самотні
І на завершення. Вам не потрібно брати на себе все, про що Я говорив. Знайдіть кілька думок, які особисто з вами резонують, і почніть діяти згідно з ними. Не намагайтеся охопити все одразу.
Згадайте: за часів Ісуса був один Втілений, який міг виконати конкретну місію в той час. Сьогодні — інша ситуація. Десять тисяч людей можуть у цьому Втіленні досягти повного Христобуття, мільйони — високих ступенів Христобуття. Ви не самі. Ви не маєте «один(одна)» рятувати Землю. Є багато душ, які працюють разом з вами.
Алхімія Свободи
Мої любі, Я дякую вам за готовність бути частиною цього алхімічного процесу. Я сподівався й сподіваюся, що Мені вдається трансформувати частину «свинцю» вашої людської свідомості в «золото» Христосвідомості. Але для цього необхідний ваш вільний вибір. Така алхімія не є механічною — вона творча.
Цим Я запечатую вас у Полум’ї Свободи. У певному сенсі, Алхімія є Свободою. І це — «Я Є».