«Я Є» Вознесений Майстер Сен-Жермен, Чохан Сьомого Променя.
Що таке Свобода? У різні часи різні людські Істоти визначали свободу по-різному. Ви побачите приклади різних режимів, імперій, ідеологій, які визначають свободу так, що це означає підкорятися системі. Це те, що ви бачите навіть у сучасному світі. Як би фундаменталістські проповідники Ісламу в Ірані визначили свободу? Підкорятися уряду, системі, законам Шаріату і мати таке існування, яке це визначає для вас, навіть приймати, що це є Божою Волею для вас і що це все, до чого ви можете сподіватися прагнути.
Як свобода визначалась у Радянському Союзі? Бути хорошим громадянином і дотримуватися законів, правил та настанов партійних еліт. Як би Католицька церква визначила свободу? Дотримуватися всіх правил, вірувань і доктрин Католицької релігії. Як би фундаменталістські церкви визначили свободу? Вірити в їхнє буквальне тлумачення Євангелій і дотримуватися його до літери, яким би не було значення цього для вашого життя тут, на Землі, бо важливим є те, що настане потім, скажуть вони.
Краще життя після Землі
Що ж, безумовно, як Вознесені Майстри, Ми є живими прикладами того факту, що існує життя після Землі. Існує, так би мовити, життя після життя, того, що людські Істоти називають життям. Але якщо в концепції, що існує життя після життя, є якийсь сенс, то чи не було б розумним сказати, що це життя після життя на Землі має бути кращим за життя на Землі? На що сподіваються численні Християни у всьому світі? На що сподіваються численні Християни в Росії? Вони сподіваються, що після їхнього життя на Землі буде життя, і сподіваються, що воно буде кращим за те, що вони мають тепер. Що мається на увазі цим?
Що Християнська релігія робила протягом 1700 років від часу утворення Католицької церкви, яка встановила зразок для всіх пізніших Християнських церков, включно зі Східною Православною? Що ж, Християнство використовувалося владними елітами, щоб намагатися змусити населення прийняти життя, яке вони, владні еліти, визначили для людей. Владні еліти намагалася змусити людей повірити, що життя, яке вони мали, навіть якщо вони були бідними, було визначене Богом. Це було життя, яке Бог визначив для них як те, яке вони могли мати. Але не варто хвилюватися, адже у наступному Світі було краще життя. Це, звісно, є цілковитою брехнею, бо це заперечує реінкарнацію.
І суть справи полягає в тому, що свідомість, яку ви маєте в цьому житті, визначатиме, яким буде ваше життя в наступному житті. Якщо ви не звільнилися від маніпуляцій владних еліт в цьому житті, ви повернетеся під рабство владних еліт у вашому наступному житті. Владні еліти, звичайно, знають це, але вони заперечують це знання для людей, щоб вони не могли повстати проти них, щоб люди не повставали проти владних еліт на Землі, бо вони вірять, що це поставило б під загрозу їхнє існування після Землі, поставило б під загрозу їхнє потрапляння до небес і натомість відправило б їх до пекла, де є вічні муки.
Краще життя на Землі
Але, бачите, якщо ви замислитеся над цим на вищому рівні міркування, на який, звісно, не всі здатні, але багато хто здатний, тоді, якщо ви маєте концепцію, що після життя на Землі існує краще життя, ви відкриті до можливості, що життя могло би бути кращим, ніж те, яке ви маєте просто зараз. Чому ж тоді не могло б бути можливим мати краще життя тут, на Землі? Чому ви маєте чекати, щоб мати краще життя у вищому царстві?
Інші Чохани говорили про історичну еволюцію, тенденції, зсув, який стався в історії. Що ж, ось як ви могли б подивитися на це з перспективи Сьомого Променя Свободи. Був час у Католицькій імперії Середньовіччя, коли люди жили в невіданні. Усе, що вони знали, було тим, що церква сказала їм, що їм дозволено знати, і церква, звичайно, не сказала їм, що існувала альтернатива життю, яке вони мали. Вона не говорила їм, що в інших частинах світу були люди, які мали інше життя.
Те саме, звичайно, було і в Радянському Союзі. Їм не казали, що люди на Заході мали набагато краще життя матеріально й, якщо вже на те пішло, психологічно, ніж вони мали в Радянському Союзі. Ви бачите цей дуже простий факт: існувало щось, що називалося «Залізною завісою». Якби Радянський Союз був тією чудовою соціалістичною утопією, якою вони проголошували його, тоді функція Залізної завіси мала б полягати в тому, щоб перешкоджати всім тим бідним людям у Західній Європі, які жили під ярмом капіталізму, емігрувати до радянського соціалістичного «раю». Натомість, звичайно, функція Залізної завіси полягала в тому, щоб утримувати людей усередині соціалістичного «раю» і не давати їм знати, що життя було кращим деінде на Землі.
Що ви бачите? Ви бачите, що еволюція, еволюція суспільства, принесла кращі умови життя на Землі для багатьох, багатьох людей. Безумовно, все ще є люди, які живуть у жахливих умовах. Але в порівнянні зі 100, 500 чи 1000 роками тому, ви бачите, що є багато, багато мільйонів людей, які живуть у набагато кращих матеріальних умовах. Це сталося не завдяки владним елітам й не з їхнього схвалення. Вони значно більше воліли б, аби цього не сталося. Чому? Тому що вони хотіли зберегти ситуацію, за якої люди не думали, що існувала альтернатива їхній теперішній ситуації. Щоб люди не думали, що є хтось інший, хто має кращі умови, ніж вони мали у своїй країні. Чому Радянський Союз мав не давати людям усередині знати, що відбувалося назовні? Тому що вони мусили намагатися не дати їм знати, що життя могло бути кращим тут, на Землі, ніж те, яке вони мали. Борис Єльцин, як Ми згадували раніше, усвідомив це, коли відвідав Сполучені Штати й побачив звичайний продуктовий магазин, де полиці були заповнені багатьма різними видами товарів у кожній категорії й куди люди заходили та купували все, що хотіли. І він усвідомив, що якби люди в Радянському Союзі знали, що люди на Заході живуть таким чином, вони теж захотіли б мати це. І тому Радянський Союз не міг вижити.
До чого це веде? Це веде до усвідомлення, що кожен хоче кращого життя. Усі люди на Землі хочуть кращого життя. Єдина причина, чому так багато людей не мають його, полягає в тому, що у своїх умах, через маніпуляції владних еліт, вони прийшли до переконання, що це не можливо для них.
Краще життя для українського народу
Якою є ще одна з кількох причин війни в Україні? Що ж, росіяни в Росії заявляють, що українці й росіяни є братніми народами. Вони заявляють, що вони настільки схожі, і Путін створив цю ідею, що українці хочуть бути як росіяни. Вони хочуть бути росіянами. Або принаймні вони повинні хотіти цього. Але на чому ґрунтується правління Путіна в Росії?
На тому, що люди в Росії не вірять, що вони можуть змінити умови в Росії. Вони не вірять, що можуть мати краще життя, що можуть звільнитися від теперішньої системи, від Путіна та його владних еліт. Більшість людей не вірить, що вони можуть звільнитися. Але що відбувалося в Україні, особливо з часу виборів нового президента, але навіть починаючи раніше? Те, що народ України піднявся до бажання кращого життя. Вони ясно хочуть кращого життя, ніж мали за часів Радянського Союзу. Вони ясно хочуть кращого життя, ніж вони мали навіть після Радянського Союзу. І дедалі більша кількість людей в Україні прийшла до усвідомлення, що був лише один спосіб, яким вони могли мати це. І це було рухатися ближче до Європи, де вони бачили, що це життя вже проявлялося.
Ви знаєте з історії, навіть із Біблії, що братерська любов може мати різні не надто люблячі аспекти. У вас є історія Каїна й Авеля. Авель мав щось, що Каїн міг би мати, якби був готовий перевершити себе, але він не був готовий. Він не був готовий перевершити себе, тому не міг мати те, що мав Авель. Але той факт, що Авель мав це, дратував його, непокоїв його, робив його ревнивим. Він не міг стерпіти, що Авель мав щось, чого він не мав. Але оскільки він не був готовий перевершити себе, що він зробив? Він убив Авеля, щоб йому не доводилося дивитися на свого брата, який мав щось, що він не був готовий здобути. Що ж, це те, що сталося в колективній свідомості Росії, але особливо серед владних еліт.
Чому Путін так рішуче налаштований установити контроль над Україною? Тому що він не хоче, щоб українці створили краще життя та переорієнтувалися на Захід. Чому ні? Тому що, якщо українці можуть це зробити, то чому росіяни в Росії не могли б це зробити? І тому він боїться, що, якщо росіяни в Росії побачать це, побачать, що українці мають краще життя, вони також захочуть цього, і він знає, що це може статися лише за умови повалення його системи — не лише його уряду, а й олігархів та всього способу, у який функціонує російська економіка.
Краще життя для росіян
Щоб більшість росіян мала краще життя, система мусить бути докорінно змінена. І, як Ми сказали про російських військових, якщо ви хочете виправити певну проблему, ви не можете виправити її в межах системи, бо система і є проблемою. Путін не може дати російському народу краще життя, бо саме він стримує Росію. Тому він думає, що, якщо Україна досягне успіху у створенні кращої економіки, кращого рівня життя для людей, переорієнтовуючись на Захід, маючи більші демократичні свободи, це буде загрозою для нього. Він подає це як загрозу для Росії, але, як Ми сказали, Путін перебуває в найнижчому стані свідомості, у якому ви можете бути на Землі, тому в розумі Путіна все стосується його. У розумі Путіна немає іншої людської Істоти, окрім Путіна. Усі інші є інструментом для просування або захисту образу Путіна про самого себе. Це може побачити будь-хто, хто готовий спостерігати нейтрально.
Плани Путіна щодо України
Те, що ви тут маєте, полягає в тому, що частиною мотивації є ця заздрість, це небажання дозволити комусь, кого ми вважаємо нашими братами, мати більше, ніж маємо ми. І тому Путін готовий знищити Україну як незалежну націю, знищити український народ, примушуючи його бути як росіяни, тобто бути підпорядкованим його правлінню, його контролю.
Чи усвідомлюєте ви, що російський уряд і військові не лише планували вторгнення в Україну, а й те, що мало настати після нього? Тепер ви можете озирнутися назад і побачити, що їхні плани були нереалістичними, але вони планували дуже швидко захопити Україну, скинути уряд і таким чином установити свій контроль над країною. Після цього вони планували зробити те, що Росія зробила у 1940-х роках за Сталіна в країнах Балтії — заарештувати всіх людей, які могли становити загрозу для російського контролю. Вони б мали в Україні ті самі підрозділи Росгвардії, які придушували протестувальників у Росії. Вони мали плани щодо таборів, де могли б інтернувати цих людей, доки не було б оцінено, чи можна їх «перевиховати», чи їх необхідно було б убити одразу. Ось чому Ми кажемо, що, якби ті плани були здійснені, було б убито значно більше українців, ніж це сталося дотепер.
Свобода від сили
Вам потрібно тут визнати: що сталося у світі? Ми говорили про те, що сучасні нації досягли вищого рівня людяності, вищого рівня готовності служити, але вони також досягли вищого рівня свободи. Тепер Ми вже говорили, що свобода має різні етапи і що нижчі етапи свободи — це свобода від, свобода від чогось.
З цієї перспективи те, що сталося в сучасному світі, полягає в тому, що вони досягли свободи від сили. Після Другої світової війни існувала свобода від зовнішньої сили, яка намагалася примусити людей у західних країнах, у сучасних демократіях, але також існував високий ступінь свободи від внутрішніх сил у формі їхніх власних урядів. Навряд чи хтось у сучасному світі — втім, Я не повинен казати «навряд чи хтось», бо, безумовно, є деякі люди, — але більшість людей у сучасному світі не почуваються пригнобленими власними урядами, не відчувають, що їхній уряд хоче завдати їм шкоди. Навіть ті люди в сучасному світі, які відчувають, що їхній уряд хоче завдати їм шкоди, відчувають це тому, що вони насправді не мають жодного уявлення про те, що означає жити в Росії. І якби вони знали це, якби вони були готові визнати це, вони б усвідомили, що їхній уряд насправді не хоче завдати їм шкоди і що їхня віра в це є нереалістичною.
Те, що ви усвідомлюєте, полягає в тому, що люди в сучасному світі досягли високого ступеня свободи від сили. Це також те, чого хоче український народ, більшість його. Вони хотіли цього до війни, але вони були, як Ми пояснили, ще не цілком там, і тому ця ситуація могла статися, почасти також через роль, яку вони взяли на себе, щоб продемонструвати, наскільки росіяни не вільні від сили.
Якщо ви подивитеся на колективну свідомість різних країн, ви можете встановити шкалу й сказати: ось свобода від сили, повна свобода від сили, а нижче від неї є різні ступені свободи, і далі ви входите в негативну зону, де є різні ступені сили. Іншими словами, на найнижчому рівні ви не маєте свободи від сили.
Ви можете подивитися на цю шкалу й побачити, що до війни Україна, безумовно, була вищою за Росію, але все ще були ті люди, які ще мали певну лояльність до Росії й стримували Україну, хоча вона була на вищому рівні, ніж Росія. Те, що сталося після початку війни, полягає в тому, що в українській нації відбувся зсув, коли дедалі більше людей почали відчувати та бажати цієї свободи. Ви можете сказати, що війна все ще триває, отже, очевидно, вони піддаються зовнішній силі, але, попри це, дедалі більше людей фактично прийшли до усвідомлення, що вони бажають свободи від сили.
Російська апатія
У Росії це пішло у протилежному напрямку, бо в багатьох росіян - принаймні дотепер- утвердилося, змирення з тим, що нічого не може змінитися. Деякі з людей, які вірять, що ніщо не може змінитися, поїхали. Деякі з тих, хто поїхав, поїхали тому, що не думають, що все може змінитися, але люди, які залишилися в Росії, змирилися, більшість із них здалися, і тому свідомість, колективна свідомість Росії, опустилася значно нижче. Вони готові приймати дедалі більше сили від уряду. Тепер це може, як сказали деякі експерти, у певний момент змінитися, коли страх перед урядом буде переважений іншими страхами, так що вони будуть готові піднятися й вимагати змін. Але саме зараз є небагато країн у світі, де колективна свідомість є нижчою, ніж у Росії, принаймні на підставі цих критеріїв свободи від сили.
Ви можете подивитися на Путіна й запитати себе: хто є найменш вільною людиною в Росії? З певної перспективи здається, що наймогутнішою людиною в Росії є Путін. Він може робити все, що хоче, і вся країна рухається, коли він каже їм рухатися. Але коли ви дивитеся на психологічний аспект, Путін є найменш вільною людиною в Росії й однією з найменш вільних у цілому світі, бо він настільки ув’язнений у власному мисленні. До чого це веде? Що ж, це веде до усвідомлення, що, безумовно, існує фізична сила, яка обмежує вашу свободу. Але чому ви підлягаєте фізичній силі? Чому ви приймаєте, що ваша ситуація на Землі не могла бути змінена, що ви не могли б мати краще життя на Землі? Що ж, це через психологічні умови. Ви маєте певний механізм у вашій психології, який не дає вам прийняти, що ви могли б мати кращі умови. Тому ви змиряєтеся, ви здаєтеся. Це, якщо подивитися на це історично, є тим, на що розраховували всі владні еліти, відомі протягом усієї історії, усі тоталітарні або деспотичні режими.
Вони розраховували на те, що може настати момент, коли вони застосують достатньо сили проти власного народу, так що люди здадуться, змиряться з тим, що саме таким має бути життя і що вони нічого не можуть зробити, аби поліпшити його, принаймні тут, на Землі. Росіяни, як Ми пояснили, багато з них, піддавалися цьому дуже, дуже довгий час. Але, звичайно, багато людей втілилися в Росії в цю епоху, бо вони хотіли показати, що існує альтернатива. Проблема полягає в тому, що тепер багато з тих людей покинули Росію. Але, звичайно, вони все ще впливають на колективну свідомість. Навіть це може мати довгостроковий позитивний ефект.
Але суть тут така. Країна не може досягти свободи від сили, доки не відбудеться зсув у критичній масі людей, коли вони змінять свою психологію, так що почнуть дивитися на те, чому вони думають, що мусять змирятися зі своєю долею в житті, чому вони думають, що мусять відмовитися від поліпшення свого життя. Іноді для цього потрібні дуже важкі удари. Ви можете бачити в Ірані, як цих молодих людей мусили довести майже до відчаю й безнадії, бо вони не бачили для себе жодного майбутнього, перш ніж вони були готові протестувати. Але завжди є той потенціал, що люди можуть прокинутися, і це те, що сталося в Україні, і тому ви бачите, що Україна досягла більшого прогресу, ніж Росія. І тому ви бачите цю відчайдушну спробу в Росії зупинити свободу в Україні.
Зсув в Україні
Що це означає для українського народу? Що ж, це означає просто ось що. Ви вже на шляху до більшої свободи. В Україні вже є критична маса людей, які відкрили свої серця Полум’ю Свободи Сьомого Променя. Вони прийняли Його в тій мірі, з якою могли впоратися, але ви вже на шляху до Свободи, і вам просто потрібно продовжувати та прискорювати це. І знову ж таки, зараз є велике прискорення, зараз є великий потенціал, бо багато людей, яких не було там до війни, тепер були настільки шоковані, що кажуть: «Ми хочемо свободи від цього».
Вони дивляться на руйнування, і ті з вас, хто не перебуває в зоні війни, хто не перебуває в одному з тих районів України, які були окуповані Росією, не можуть осягнути, яким це було для цих людей — яким шоком для багатьох із цих людей було побачити, що робили російські солдати, побачити руйнування майна, убивство людей, тортури, зґвалтування. Ця цілковито нелюдська поведінка, крадіжка всього, що можна було забрати. Це було таким шоком для багатьох із тих людей, які мали лояльність до Росії, що тепер вони відкриті сказати: «Ми ніколи більше не хочемо цього, ми хочемо свободи від цього, ми хочемо свободи від такого виду сили».
Свобода від корупції
Знову ж таки, тут є можливість для України здійснити драматичний зсув, драматичний зсув, коли люди прийдуть до усвідомлення: «Ми хочемо кращого життя, але що перешкоджало нам мати краще життя? Це була сила, і ми хочемо свободи від сили». Це означає багато різних речей. Очевидно, що зараз ви кажете: «Ми хочемо свободи від російського гноблення, нападів і руйнування». Але подивіться на внутрішні сили, які стримували зростання в Україні. Як Ми вже багато разів говорили, однією з них є корупція. Але також уся економічна система з олігархами, з фаворитизмом, і вся політична система, яка не ґрунтується на служінні людям, а на служінні особливим інтересам.
Є величезна можливість прокинутися, подивитися на країну й сказати: «Що нам потрібно зробити, щоб піднятися вище, щоб мати цю свободу від як зовнішніх, так і внутрішніх сил? Як нам потрібно змінити самих себе?» І ви побачите, що в Україні вже є достатньо людей, які мають це бажання кращого життя, які мають цю віру, що краще життя можливе, що воно справді може бути проявлене. Ви також маєте ситуацію, коли багато біженців прибули до цих інших країн, де вони побачили, що краще життя можливе. Вони побачили, що люди, такі самі, як вони, мають краще життя. Ви також маєте багатьох із цих біженців, які були позитивно шоковані тим, як їх прийняли в цих країнах.
Ви бачите тут, що, повертаючись до промови Нади про служіння, багато з цих українців, біженців, тепер побачили, пережили вищий рівень служіння, бо люди, які прийняли їх у цих інших націях, продемонстрували свою готовність служити їм, хоча самі вони нічого з цього не отримали. Багато українців мали певну підозріливість щодо інших націй. Багато українців мали певну підозріливість щодо Польщі й польського народу через певні конфлікти в минулому. Але вони були позитивно шоковані тим, що їх там прийняли; Польща прийняла більше українських біженців, ніж будь-яка інша нація.
Ви знову бачите цю демонстрацію готовності давати безкорисливе служіння, і вони можуть забрати це з собою назад, і може відбутися зсув, коли ви скажете: «Досить старих способів. Досить привілеїв, які мали люди — ті, хто є державними службовцями, але не служать суспільству, а прагнуть отримати вигоди для себе і для тих, хто готовий заплатити або надавати їм послуги у відповідь. Ми більше не можемо приймати це. Ми не прийматимемо цього в нашій нації. І ми вимагаємо свободи від цієї внутрішньої сили, бо це сила, яка дискримінує людей, роблячи одних людей привілейованими, водночас утримуючи інших унизу».
Створення нової національної ідентичності та культури
Є, звичайно, багато інших аспектів цього. У довгостроковій перспективі в Україні є велика потреба в творчих людях. Вони митці, вони музиканти, вони філософи, вони мислителі. Не обов’язково формально освічені в будь-якій із цих галузей, але вони здатні мислити інакше. Вони здатні дивитися на речі, усвідомлювати зв’язки, усвідомлювати, чому певні речі сталися, і тоді вони можуть викувати нову національну ідентичність і культуру. Є українці, які сказали: «У нас немає багато героїв в Україні. Коли ми дивимося на наше минуле, у нас немає багато героїв». Але тепер у вас вони є. Не лише солдати, а й багато інших людей. І ви маєте можливість створити нову національну ідентичність, де ви звільняєте себе від свого минулого, включно з радянським минулим, але також від нечутливості до життя, жорстокості, схильності до злочинності, корупції, схильності до егоїзму, зосередженості на собі. У довгостроковій перспективі ви можете звільнити себе від цього. Ви можете викувати новий спосіб дивитися на себе, як Ми сказали, так що ви справді прийдете до прийняття того, що ви гідні бути членом європейської сім’ї. Ви стали цінним надбанням для європейської сім’ї, бо ви підняли себе до цього рівня людяності. Це означає, що тепер ви є рівними серед націй.
Христове розпізнавання та рівність
Добре говорити про рівність, і на певному рівні всі люди створені рівними. Але це було тоді, коли вони вперше втілилися на Землі. І відтоді, через багато втілень, люди розвивалися в різних напрямках, і тому ви не можете сказати, що всі люди сьогодні є рівними. Це одна зі слабкостей сучасних демократій: вони схильні хотіти думати, що всі є рівними і що з усіма можна поводитися однаково. Це, звичайно, не відповідає Христовому розпізнаванню, бо, щоб використати очевидний приклад, вам потрібно визнати, що Путін і російський уряд не мають чистих намірів щодо демократичних націй, і тому ви не можете поводитися з ними так, наче вони мають такі наміри.
Те саме застосовується в багатьох інших випадках. Але передусім — рівень людяності. Коли ви досягли певного рівня людяності, ви не можете дозволити собі ігнорувати або забувати, що інші люди не досягли цього рівня. І тому ви не можете ставитися до них як до рівних, коли вони перебувають на нижчому рівні людяності, де вони встромлять вам ножа в спину за першої ж нагоди.
Співпраця між рівними
Знову ж таки, Україна має потенціал підняти себе, підняти колективну свідомість, стати рівною з іншими європейськими націями в людяності та в бажанні свободи і тому бути здатною співпрацювати як рівна. Ми сказали, що хочемо, аби Росія співпрацювала з іншими націями як рівна, але це, очевидно, не може відбутися зараз. Перш ніж це зможе відбутися, має статися підняття колективної свідомості. І те, що справді має тут відбутися, полягає в тому, що Україна має осягнути цю просту річ, яку Ми пояснили: розвиток, який ви бачите в сучасному світі, не примусовий. Немає центральної організації, яка примусила демократичні нації стати вільнішими та заможнішими. Це сталося через добровільну співпрацю.
Але добровільна співпраця ґрунтується на усвідомленні. Вона не ґрунтується на розрахунку, коли хтось може сказати: «Що ж, Я бачу, що ці європейці співпрацюють. Ми будемо вдавати, що співпрацюватимемо з ними, але ми лише подивимося, як можемо отримати з цього якомога більшу перевагу і як можемо їх обдурити». Є країни у світі, де вони протягом сотень, якщо не тисяч років, мали свідомість, за якої завжди прагнуть обдурити інших. Але це не є співпрацею між рівними.
Співпраця працює, коли вона добровільна, бо вона ґрунтується на цьому усвідомленні: будучи чесним, Я роблю те, що найкраще для мене. Відкрито й чесно співпрацюючи, ми робимо те, що найкраще для нас і нашої нації. Це не питання того, що Україна мусить щось зробити, аби здобути перевагу. Це питання підняття України до рівня інших європейських націй, де чесно й відкрито співпрацювати просто є природним. Це просто друга природа, або, можливо, навіть перша природа. Ви не робите цього з якимись прихованими намірами. Ви усвідомлюєте, що нації Західної Європи, або інші нації Європи, насправді хочуть допомогти підняти Україну й стати сучасною нацією.
Свобода від свідомості Каїна
І ви можете сказати: «Що ж, у тих країнах є компанії, які хочуть заробити гроші на відбудові України». Що ж, це правда, але це не поширюється на всіх людей. Є люди в сучасному світі, не лише в Європі, а й в інших місцях, які хотіли б побачити, щоб решта світу мала те, що мають вони. Вони не мають свідомості Каїна. Вони не заздрять своїм братам і сестрам. Вони хочуть, щоб кожен мав такий вид життя, який мають вони, бо це і є свобода. Це свобода від чогось. Це свобода від заздрості й ревнощів. Ревнощів до ваших братів і сестер — свідомості Каїна. Коли ви досягаєте свободи від цього, як те, що інші люди мають те, що маєте ви, або навіть мають більше, могло б бути загрозою для вас? Як це вам загрожує? Як це вам шкодить?
Коли ви пережили, що весь сучасний світ став заможнішим завдяки співпраці, ви бачите, що, якщо інші мають більше, це підніме всю економіку, і ви матимете більше. Якщо весь світ — просто зробіть крок назад і уявіть це — уявіть, що весь світ мав той самий рівень матеріального добробуту, що й Західна Європа. Просто уявіть це. Я знаю, що ви можете навести всілякі міркування й аргументи, що це не можливо через природні ресурси й те, й інше. Але відкладімо це вбік. Передусім Я раніше говорив про те, що природні ресурси не являються фіксованою кількістю. Але просто уявімо, що весь світ мав той самий рівень добробуту, що люди та нації Західної Європи. Як це могло б забрати будь-що від націй Західної Європи? Навпаки, вони також збільшили б свій добробут. Це не означає, що вони завжди були б попереду. Але якби весь рівень економіки світу був піднятий, усі отримали б користь.
Знову ж таки, існує схильність людей, які є менш вільними, проєктувати на всіх інших свій власний стан свідомості. Це те, що ви бачите так ясно відображеним у Путіні, який перебуває у мисленні, заснованому на силі. Він не може осягнути, що країни НАТО перевершили мислення, засноване на силі. І тому він проєктує на них, що вони хочуть зробити з Росією те, що він хоче зробити з ними. Він хоче застосувати силу, щоб повернути те, що вважає російською територією, і НАТО стоїть на шляху цьому, тож тому він проєктує на них, що це вони хочуть забрати в Росії. У певному сенсі він має рацію. Його амбіція — забрати землю, яка, як він вважає, належить Росії, а НАТО стоїть на шляху його імперських мрій. Тому для нього обмеження його агресивної сили є агресивною силою проти нього. Бо в його розумі він є центром Всесвіту, тому все, що роблять інші нації, спрямоване проти нього. Якщо вони обмежують його експансивні амбіції, що ж, це акт агресії проти Путіна — у розумі Путіна.
Те, як це стосується України, полягає в тому, що Україна може здійснити зсув. Українці можуть усвідомити, що в колективній свідомості ще є залишки, за яких ви підозріло ставитеся до інших людей та їхніх мотивів. Безумовно, ви можете бачити це з радянських часів, але це сягає ще далі в минуле. Ви проєктуєте, що, можливо, інші люди скористаються вами, але ви можете зрушити вище від цього й усвідомити, що, якщо ви відпустите це мислення, ви зможете вільно співпрацювати з тими націями, які вже вільно співпрацюють між собою.
Я не намагаюся тут зобразити Західну Європу як якийсь рай на Землі. Я лише намагаюся сказати, що вона просунулася далі, ніж Україна перебуває зараз, і що Україна може здобути перевагу, піднявшись до цього рівня. Ви можете бачити, що Росія не бажає відбудовувати Україну після війни. Навіть якби Україна здалася Росії просто зараз і сказала: «Увійдіть і заберіть нас». Чи думаєте ви, що Росія витратила б ресурси на відбудову України? Звичайно, ні, доки вона не «перевиховала» б населення, щоб воно стало росіянами, але навіть тоді ви можете бачити, що великі частини України були б зведені до рівня Росії.
Хто готовий допомогти Україні відбудувати країну після війни? Що ж, очевидно, Західна Європа або Європа загалом. Що є на користь Україні? Це звільнитися від цього мислення, що полягає в підозрілості щодо намірів інших людей: «Можливо, вони намагаються скористатися нами». Якщо ви зможете подолати це, ви досягнете набагато швидшого прогресу в плані відбудови країни.
Усі виграють завдяки співпраці
Не так давно Ми провели конференцію в Україні, де Ми фізично, або посланець фізично був там. Ви можете повернутися й вивчати ці диктанти та побачити, що все, що Ми сказали, досі стосується України. Усе досі є цінним для вас, щоб вивчати. Але, звичайно, те, що сталося відтоді, полягає в тому, що багато речей, які Ми лише сказали між рядками або на які натякали, тепер набули набагато чіткішого фокусу. Ось чому цього разу Ми були більш прямими в Наших диктантах. Бо тепер Ми бачимо, що в колективній свідомості є ця відкритість. Речі, яких Ми раніше не говорили прямо, тепер були сказані більш прямо, бо до того не було такої самої відкритості. Було це бажання дуже багатьох людей зберегти статус-кво, за якого вони відчували, що або мають привілейоване становище, або мають той вид життя, який вони прийняли як свою долю в житті й не хотіли втратити.
Ви можете усвідомити тут дещо: коли ви піднімаєтеся до тієї свободи від сили, від мислення, заснованого на силі, ви можете вільно співпрацювати з іншими людьми, бо ви не боїтеся втратити щось через співпрацю. Це те, що ви бачите: свідомість, яку усвідомили дуже небагато людей, але вона виникла в сучасному світі. Це усвідомлення того, що ми насправді не програємо завдяки співпраці, ми виграємо завдяки співпраці. Усі виграють завдяки співпраці. Це те, що ви бачите продемонстрованим у природі. Ось чому життя підтримувалося на цій планеті протягом дуже довгого часу. Як Ми вже говорили раніше, виживання найпристосованіших означає тих, хто найбільше готовий співпрацювати, а не тих, хто найбільше готовий застосовувати силу. Це важливий зсув для української нації. Він може принести величезні блага на довгий час у майбутньому. Багато людей здійснили цей зсув. Президент і багато нових людей у Парламенті здійснили цей зсув. Багато інших людей здійснили цей зсув. Але ви все ще можете нарощувати той імпульс, який виводить націю за межі цих критичних точок, де прогрес стає незворотним, де він стає самопідсилюваним, і це дасть вам найшвидший можливий прогрес унаслідок цієї прикрої події, якої ніхто з Нас не хотів бачити, але, попри це, тепер, коли це сталося, Ми, як Ми сказали, даємо вам поштовх використати це — використати якнайкраще.
Є старий вислів: одна справа — виграти війну, а інша — виграти мир. Що ж, Ми хочемо, щоб Україна і виграла війну, і виграла мир. Ви, можливо, здатні виграти війну з мисленням, яке маєте тепер, хоча, знову ж таки, перевершення його допомогло б вам виграти її швидше, але ви, безумовно, не можете виграти мир із мисленням, яке маєте тепер. Це потребує перевершення, як Ми пояснили.
Природно, свобода має багато граней, багато рівнів. Про свободу можна сказати набагато більше, але Я вже сказав багато речей про свободу для тих, хто готовий подивитися на ці вищі грані. Те, що Ми, Чохани, дали на цій конференції, є виваженим вивільненням, заснованим на Наших спостереженнях за колективною свідомістю, змінами, які сталися від початку війни, і готовністю людей переключитися, мислити новими поняттями.
Насмільтеся мріяти
Ви знаєте, що інший спосіб подивитися на те, що сталося у світі, — це говорити про уяву. Ви повертаєтеся до часів Радянського Союзу, як в Україні та інших республіках, так і в самій Росії, й бачите, що Радянський Союз знищив у більшості людей уяву. Ніхто не наважувався уявити щось нове, щось інше, щось краще. Чому нації сучасного світу досягли того прогресу, якого вони досягли? Тому що уява людей була вільнішою. Люди наважувалися мріяти. Вони наважувалися експериментувати. Вони наважувалися мислити способами, про які ніхто раніше не думав. Було сказано, що наука — це процес бачити те, що бачать усі інші, але думати те, про що ніхто інший не думав. Що ж, уява — це бачити те, що бачать усі інші, але переживати в розумі щось понад це, щось, чого більшість людей не може пережити. Але коли ви маєте уяву, ви переживаєте це.
Що стримує націю? Саме брак уяви. Розуми людей зафіксовані на певній колії. Вони були виховані в певних умовах. Вони мають певне минуле, про яке їм розповідали або члени сім’ї, або в школі, і вони думають: «Ось якими ми є як українці. Ось як ми робили речі, ось як ми мислимо, ось як ми дивимося на життя». І вони приймають, що існують певні межі, і немає сенсу мислити за межами цих меж, немає сенсу уявляти за межами цих меж, бо: «Ми — українці, і ми тягнемо за собою цю величезну скелю, і ми не можемо відпустити мотузку, ми просто мусимо продовжувати тягнути скелю. Куди б ми не йшли, куди б не рухалися, куди б, на нашу думку, ми не могли рухатися як нація, ми мусимо тягнути з собою минуле».
Але ви не мусите цього робити. Ви не мусите тягнути його з собою. Але щоб перестати його тягнути, щоб відпустити мотузку, ви мусите наважитися думати те, про що досі ніхто інший не думав у вашій країні. Вам потрібно наважитися уявити, що речі можна робити інакше, ніж ви традиційно їх робили. Чи мусите ви мати корупцію, яку маєте зараз, яку маєте так довго? Чи мусите ви завжди її мати? Чи мусите ви завжди боротися так, як боролися дотепер? Чи мусите ви вести бізнес так, як вели його? Чи є інші способи? Чи мусите ви займатися політикою так, як займалися нею? Чи є інші способи?
Найбільший дар, який ви як особистість могли б дати своїй нації, — звільнити свою уяву, щоб наважитися уявити те, чого досі ніхто інший не уявив. Якби достатньо людей зробили це, ви могли б досягти прогресу, який перевершує ваші найсміливіші уявлення такими, якими вони є зараз. Ви могли б проявити щось, що перевершує ваші найсміливіші мрії. Моє бачення України є набагато вищим, ніж будь-хто в Україні може осягнути зараз. Я готовий дати це бачення кожному, хто відкриє свій розум.
У певному сенсі ви часто думаєте, багато людей думають, що уява — це лише фантазія. Але поверніться на 500 років назад і подивіться, як люди жили тоді. Потім подивіться на реальність того, як ви живете сьогодні. Чи могли люди того часу бодай уявити, як ви живете сьогодні? Ні. І якби хтось наважився це уявити, більшість людей тоді сказала б: «Це просто чиста фантазія». Але ви живете в сьогоднішньому світі. Ви знаєте, що це не фантазія, а реальність. Майбутнє, яке ви сьогодні не наважуєтеся уявити, це не фантазія. Це цілком реальний потенціал. І для цього потрібне лише одне: ваше прийняття, що це реальна можливість, а не фантазія. Було сказано: «Просіть — і отримаєте». Я б сказав: «Прийміть — і отримаєте». Прийміть, що це можливо, — і отримаєте це. Бо якщо ви не можете прийняти, що це можливо, як Я можу дати це вам? Це було б порушенням вашої Свободи Волі.
Свобода від свідомості жертви
Ми говорили про свідомість жертви. У чому сутність свідомості жертви? Ви думаєте, що ви не керуєте своїм майбутнім. Ви залежите від зовнішніх сил, над якими не маєте контролю. Так, ви були частиною Радянського Союзу. Ви відчували, що вас примусили ввійти до нього, ви відчували, що вас примусили бути в ньому. Голодомор був вам нав’язаний силою. Тепер війна нав’язана вам силою. Деякі люди тепер дивляться у майбутнє після війни, сподіваючись, що ЄС прийде, буде спасителем і примусить вас змінитися. Але ЄС не ґрунтується на силі. Вам потрібно піднятися й вирішити, чого ви хочете. Вам потрібно ухвалити рішення, якого майбутнього ви хочете. Уява — це один аспект, але інший — це рішення: «Чого ми хочемо? Як ми готові змінити себе, щоб отримати це?» А потім — рішення прийняти, що це можливо.
Ви не жертви, якщо тільки не думаєте, що ви ними є. Питання в тому, чи хочете ви й далі бути жертвами сил, що перебувають поза вашим контролем, — зовнішніх сил, або олігархів, або політиків, або бюрократів, або погоди, або того чи іншого? Чи хочете ви й далі бути жертвами? Чи хочете ви бути вільними від свідомості жертви? Якщо ви хочете бути вільними, тоді Я — той, хто вам потрібен. Я готовий допомогти вам бути вільними. Дайте Мені кілька відкритих розумів, і Я дам вам бачення кращого майбутнього для України. Я не утримую нічого ні від кого. Тож випробуйте Мене в цьому — говорить Господь Свободи — і Я виллю на вас благословення, так що не буде місця, щоб його вмістити.
Росія зміниться
На цьому Я сказав усе, що хотів сказати. Я знову висловлюю Мою вдячність тим із вас, хто був інструментами, хто слухав це й транслював через свої чакри. Якби ви могли побачити ефект цієї конференції, ви були б у захваті — побачити, який ефект вона мала, ті хвилі, які вона створила й послала через колективну свідомість України, Білорусі та Росії. Я вдячний, що так багато людей із Білорусі, Росії та самої України беруть участь у цій конференції. Звичайно, коли ви походите з певної країни, слухання й прийняття цих диктантів має більший вплив на колективну свідомість, ніж коли це роблять люди, які не виросли в цій країні. Визнайте, що ви здійснили величезне служіння не лише Україні, але, безумовно, також Білорусі й у довгостроковій перспективі — Росії.
Одне є абсолютно ясним: Росія не може залишитися тією самою після цієї війни. Скільки часу це займе, як саме це розгортатиметься — це все ще непередбачувано. Але одне є певним: Росія ніколи не буде тією самою. Путін зробив крок, який є незворотним і має наслідки, що виходять далеко за межі його найсміливіших уявлень, які, правду кажучи, не є надто сміливими. Росія також зміниться, у цьому немає жодного сумніву.
Цим Я запечатую вас у цьому найрадіснішому Полум’ї Свободи, Яким Я є. Можливо, багатьом людям в Україні зараз не здається, що є багато причин для радості, Я визнаю це, але Я все одно посилаю цю радість у колективну свідомість для тих, хто здатний її підхопити й отримати певне полегшення від нинішньої ситуації. Ви маєте Мою Любов, яку Я вільно даю, і Я даю її всім у Білорусі, у Росії, в Україні й, звісно, всюди у Світі. Моя Любов не обмежена, Моя Любов не зв’язана часом і простором, вона нескінченна, вона всюди. Я маю лише одне бажання для Землі: побачити проявлення Золотого Віку.
Я запечатую вас у цьому радісному Полум’ї Свободи, бо «Я Є» Сен-Жермен, Ієрарх Епохи Водолія, Чохан Сьомого Променя та Представник Свободи для Землі.