«Я Є» Вознесений Майстер Санат Кумара, і Я приходжу дати вам деякі зауваження, деякі роздуми, засновані на Моєму досвіді бути частиною 144 000, які прийшли з Венери, щоб втілитися на Землі й утримувати певний баланс для Землі. Це, звісно, у принципі нічим не відрізняється від усіх інших аватарів, які прийшли з інших планет. У деяких випадках аватари приходили групами. В інших — вони приходили поодинці. Але, звісно, венеріанці були найбільшою групою, яка будь-коли приходила на Землю з іншої планети. Те, що Я тут скажу, не спрямоване конкретно на тих зі 144 000 з Венери, хто ще не вознісся. Це насправді стосується всіх аватарів і також, має певний стосунок до первісних мешканців.
Фази співтворчих зусиль
Ми намагалися допомогти вам побачити, що особливо допоміг вам побачити Майтрейя, що в первісній ситуації невознесеної Сфери співтворці вільно експериментують зі своїми співтворчими здібностями. Саме це в певному сенсі дало початок міфу про втрачений рай, який ви знаходите в різних варіаціях на Землі, бо вони просто невинно експериментували, не використовуючи свідомості дуальності.
Фундаментальна відмінність виникає, коли ви входите у свідомість дуальності, і полягає в тому, що тепер ви починаєте оцінювати на основі дуалістичної шкали з двома протилежними полярностями. Ми можемо сказати: коли ви — невинний співтворець, який не експериментує з дуальністю, ви формулюєте ментальний образ концептуальним розумом. Ви проєктуєте його назовні. Ви нейтрально спостерігаєте те, що повертається і оцінюєте: «Як Я можу вдосконалити образ, який проєктую назовні?» Але в міру того, як ви набуваєте більше досвіду, ви починаєте усвідомлювати —те, що ви проєктуєте назовні, відбувається у вашому розумі ідентичності, у ментальному й емоційному розумах. Тоді, замість того щоб просто дивитися на те, що повертається, ви починаєте дивитися також і на себе. Ви проєктуєте образ. Ви насправді не усвідомлюєте, чому ви створили цей образ саме таким. Ви проєктуєте його назовні. Ви оцінюєте те, що повертається, і ви оцінюєте: «Чи Я хочу змінити те, що повертається?», бо ви знаєте — тоді ви маєте змінити те, що посилаєте назовні. Але в міру дозрівання ви починаєте казати: «А чому Я сформулював образ саме так? Що саме в моїй психології сформулювало образ саме так?»
Щоб дати вам ілюстрацію цього процесу, можна сказати, що ваші три вищі аспекти розуму — наче калейдоскоп. Ви знаєте, що калейдоскоп — це трубка з певними скляними стінками всередині, і там є певні перегородки, а всередині трубки є скляні намистини. І коли ви обертаєте трубку, то ви обертаєте перегородки, так що візерунок, утворений скляними намистинами, змінюється. Можна сказати, що в міру взаємодії зі своїм середовищем ви сформували певні вірування, образи й досвіди, які утворюють скляні намистини в калейдоскопі вашого розуму. І коли ви формулюєте образ, це наче обертання трубки — і скляні намистини утворюють візерунок. Спочатку ви цього не усвідомлюєте. Ви, у певному сенсі, не створюєте візерунок навмисно. Ви ніби дозволяєте йому формуватися у вашому розумі — у відповідь на ваше середовище. Але в міру дозрівання ви стаєте більш свідомими й починаєте дивитися на себе й казати: «Чому калейдоскоп утворив саме цей візерунок? Чи є певні з цих скляних намистин у калейдоскопі, які Я хочу прибрати? Чи є інші, які Я хочу додати?»
Іншими словами, ви починаєте дивитися на себе, брати більше відповідальності за співтворчий процес. Це частина дозрівання до тієї точки, де наступна фаза у ваших співтворчих зусиллях — це експериментувати з дуальністю, співтворити через свідомість дуальності. І, як Ми казали, це дає вам різні — або може дати вам різні — досвіди, яких ви не можете мати поза дуальністю.
Входження в дуальність
Що особливого в дуальності — це, звісно, те, що ви можете формувати оціночні судження. І одне з них — правильне і неправильне, чого ви взагалі не маєте до того, як почнете експериментувати з дуальністю. Ви можете оцінювати те, що повертається. Ви можете дивитися на калейдоскоп свого розуму, але вам ніколи не спадає на думку, що може бути щось неправильне у вас, чи в тому, що ви посилаєте назовні, чи у тому, що повертається. Це просто не спадає на думку, бо це не природний стан. Він не створений Богом. Він не створений Вознесеними Майстрами.
Бог, Творець, не судить у такий спосіб. Вознесені Майстри, взагалі, не судять в такий спосіб. Це виключно, виключно продукт дуальності, і це цілковита ілюзія, яка звісно, є частиною дуальності. І це частина навчання, бо ви можете використовувати свою Свободу Волі — чи як Істота в єднанні, чи як відокремлена Істота.
Спочатку ви невинно експериментуєте з дуальністю. Ви просто формулюєте у своєму розумі образ, заснований на дуальності, проєктуєте його назовні й переживаєте те, що повертається. Дозвольте Мені розгорнути цю думку — але, неминуче, ви формулюєте образ, заснований на дуальності, він повертається, і одна з речей, які ви можете пережити — це те, що він, наприклад, робить вас особливим — ви добрі порівняно з іншими, ви більш здібні до певних завдань, ніж інші люди. Здається, спочатку дуальність має лише переваги, бо вона може зробити вас особливим порівняно з іншими. І це нове почуття, якого ви не мали раніше. Цікаво це дослідити.
Шок від того, що ви неправі
Неминуче, в міру того як ви продовжуєте експериментувати з дуальністю, ви натрапляєте на оціночне судження правильного й неправильного. І це завжди шок. Ми тут говоримо не про природну планету. Ми говоримо про неприродні планети. Це завжди шок, бо тепер перше, що спадає вам на думку: «А що, як те, що повертається до мене — неправильне? З ним щось не так». Але ви знаєте, що те, що повертається до вас, є відображенням того, що ви посилаєте назовні. Ви знаєте це, бо досі таким був ваш досвід. І ви ще не в пастці дуальності. Ви знаєте, якщо те, що повертається — неправильне, це означає, що те, що ви посилаєте назовні — неправильне. Але хто це послав? Що ж, ви. Чи означає це, що щось не так із вами, з тим, що відбувається у вашому розумі? Ви маєте імпульс дивитися на себе, щоб змінювати те, що посилаєте назовні. Але тепер — жах над жахами — ви стикаєтеся з потенційною можливістю, що з вами може бути щось не так. Це шок для всіх співтворців. І, звісно, одна з причин, чому вам потрібен ініціатор, полягає в тому, як пояснив Майтрейя з іншої перспективи, що ініціатор уже пройшов через цей шок, уже поекспериментував з дуальністю і вознісся.
Ховатися від Вчителя
Ініціатор може допомогти вам упоратися з цим шоком. Але Вчитель(гуру) може допомогти вам лише тоді, коли ви готові з'єднатися з гуру, взаємодіяти з Ним. Що неминуче стається з усіма співтворцями: настає точка, коли вони шоковані потенційною можливістю, що вони могли зробити щось неправильно, але більше того — що вони самі можуть бути неправими. І тепер вирішальне питання: чи будете ви готові повернутися до гуру й сказати: «Чи справді Я неправий? Чи справді це означає, що Я неправий, що зі мною щось не так?» Чи ви скажете: «О, зі мною щось не так, Я не хочу, щоб гуру це побачив, тож Я ховатимуся від гуру». Дехто — насправді більшість співтворців — повертаються до гуру, отримують допомогу, щоб подолати це. Але, очевидно, дехто ні. А на Землі наступив момент, коли більшість цього не зробила. Звісно, гуру мусить поважати Свободу Волі. Але яка динаміка тут відбувається? Що ж, ось ви маєте співтворця, який поекспериментував з дуальністю і вирішив: «Зі мною, мабуть, щось не так, Я не хочу, щоб гуру це побачив, тож Я відсторонюся від гуру».
Створення его
Але ця ідея, що з вами може бути щось не так, насправді нестерпна. Нестерпно думати, що з вами може бути щось не так просто тому, що ви існуєте, тому, що ви є тим, ким ви є. Ви мусите прикрити це. І як ви це прикриваєте? Що ж, створюючи его як відокремлене «я». Але яка характеристика его? Як воно прикриває відчуття, що з вами може бути щось не так? Намагаючись створити образ себе, що ви дуже особливі завдяки чомусь у цьому Світі. Ви особливі порівняно з іншими. Ви особливі порівняно з якимось стандартом, за яким, якщо ви відповідаєте цим зовнішнім критеріям — наприклад, якщо ви дотримуєтеся всіх правил і доктрин релігії — тоді з вами не може бути нічого не так, бо ви такі добрі в цьому Світі. Насправді, доволі проста психологічна реакція. Проблема в тому, що коли ви в дуальності, ви не можете цього побачити. Ви не можете побачити, що ви створили це «я», бо ви як Свідоме «Я» ототожнюєте себе з цим «я».
Створення бога з відокремленого «я»
Тепер питання таке: як далеко ви продовжуватимете розширювати й вдосконалювати це відокремлене «я»? Наскільки витонченим ви намагатиметеся його зробити? І ось свого роду цікавий поворот у цьому. На більшості природних планет існує концепція бога. Вона дуже різна на різних планетах. Але більшість планет мають концепцію якоїсь богоподібної постаті, можливо, більше ніж однієї, як ви бачите на Землі. Але богоподібна постать є. І до того, як ви входите в дуальність, ви маєте свого роду нейтральний погляд на бога. Та після того, як ви входите в дуальність і приймаєте оціночне судження правильного й неправильного, — ви переносите це на бога, хоч як ви уявляєте бога. І тепер ви кажете: «Що ж, бог досконалий, бог ніколи не може бути неправим». І це означає, що тепер его, створене із завданням прикривати страх, що з вами може бути щось не так, прагне виконати це завдання, створюючи дуже витончене відокремлене «я», яке спершу є кращим за інших людей у вашому середовищі, а потім відповідає якомусь граничному стандарту. Але який граничний результат розбудови особливості цього відокремленого «я»? А якби відокремлене «я» стало як бог, який ніколи не може бути неправим?
Ви бачите, як це пов'язано з тим, що Ми розповідали вам про мету творіння. Ми казали, що наш Світ форми спроєктований бути освітньою інституцією для інших Творців. Це означає, що ми маємо потенціал стати Богом. Але спосіб, у який ми це робимо — це розширювати наше відчуття себе, аж поки ми не з'єднаємося з Ієрархією Вознесених Істот, яка сягає аж до Творця. І ми продовжуємо трансцендувати наше відчуття себе до дедалі вищих рівнів, аж поки не досягнемо свідомості Творця. Але ми досягаємо цього через дедалі вищі рівні єдності. Та коли ви входите в дуальність, ви маєте спотворення цього процесу, бо відокремлене «я» прагне стати як бог, що знає добро і зло. Але воно прагне досягти цього через відокремлення, а не через єдність. Замість того щоб віддатися в єдність, віддатися в дедалі вище відчуття себе, ви прагнете збудувати силою, речами цього Світу, той богоподібний статус. Ви, по суті, замість того щоб прагнути стати Богом, прагнете створити образ, що ви є богом, бо ви думаєте, що концептуальний розум може створити будь-який образ, спроєктований у космічне дзеркало, і космічне дзеркало відіб'є його назад. Чому б концептуальному розуму не бути здатним створити образ бога, який потім стає брехнею, яка стає богом?
І тепер ми зосереджуємося конкретно на четвертій Сфері, де певні Істоти пройшли через цей процес, поставили себе з дуже, дуже високим відчуттям власної важливості, дуже високим відчуттям особливості. І знову ж таки, закон Свободи Волі вимагає, щоб їм було дозволено робити це впродовж усього дуже тривалого проміжку часу четвертої Сфери. Але коли більшість Істот у Сфері була готова вознестися, їм мала бути дана та одна можливість змінити свій напрямок і повернутися на шлях до єдності. І Вознесені Майстри тоді мали це зробити. Ви розумієте? Спершу був вибір ховатися від гуру. Потім ви проходите через довгий процес розбудови витонченого відокремленого «я». Але коли ваша Сфера готова вознестися, вам мусить бути надана можливість облишити те прагнення зробити Бога з відокремленого «я».
І Вознесені Майстри це роблять. Тепер, як Ми казали, деякі з цих Істот таки вирішили повернутися до гуру й на шлях єдності. Але деякі — ні, і тому вони впали в наступну Сферу.
Аватари, що приходять на Землю
Тепер Я хочу зосередитися конкретно на Землі, де ви маєте аватарів, що приходять із природних планет. Ви приходите на Землю. Ви — досвідчений співтворець, бо ви вже експериментували з дуальністю на природних планетах. Ви маєте досвід із дуальністю. Ви маєте певне відчуття того, що таке дуальність, але ви не стикалися із занепалими істотами. У певному сенсі, коли ви дивитеся вниз на Землю, ви маєте принаймні певне усвідомлення того, що причина, чому люди на Землі страждають, полягає в тому, що вони в пастці свідомості дуальності.
Ви маєте певне відчуття того, що таке дуальність, і відчуваєте, що ви поекспериментували з дуальністю. Ви витягли себе з неї. Але оскільки ви не стикалися із занепалими істотами, ви думаєте, що люди на Землі, які в пастці дуальності, хочуть утекти від свого страждання, тож вони хочуть утекти від дуальності. Якщо ви зійдете сюди й поясните їм, що таке дуальність — вони будуть готові вас слухати. Чому б їм не слухати, якщо вони можуть утекти від страждання?
І навіть попри те, що ваші духовні Вчителі, які прагнули підготувати вас, казали вам, що існують занепалі істоти, ви насправді не осягнули того, що це означає. І це сказано не для того, щоб звинуватити вас, бо практично неможливо осягнути, що занепала істота зробить із вами, доки ви цього не переживете. Але суть, яку Я хочу донести, у тому, що ви думаєте, що оскільки ви поекспериментували з дуальністю, то ви можете прийти на планету, де домінує дуальність, і уникнути того, щоб загубитися в ній.
Я хочу розгорнути те, що пояснив Майтрейя. Зрозумійте, з вами і з тим, що ви зробили, немає нічого не так. Немає абсолютно нічого неправильного у вашому рішенні прийти на Землю. Це було цілком дійсне, законне рішення — не лише для вашого власного зростання, а й для зростання всієї Сфери й для потенційної можливості підняти неприродну планету Земля до природного стану.
Це не було помилкою. Немає жодного судження від Вознесених Майстрів, що ви зробили помилку, прийшовши на Землю, або що ви провалили ініціації на природній планеті й саме тому мусили прийти на Землю. Немає такого судження від Вознесених Майстрів.
Занепалі Істоти, що відчувають загрозу від аватарів
Подивіться, що відбувається. Ви сходите на Землю. Ви маєте зійти на 48-й рівень, щоб узяти втілення. Ви забуваєте досягнення й досвід, які мали з дуальністю до того, як прийшли. Ви забуваєте це в процесі взяття втілення. Свідоме «Я» є, по суті, новим співтворцем на 48-му рівні тут, на Землі, яка набагато щільніша, ніж природна планета. Ваша Присутність «Я Є» має досвід із природної планети у вашому каузальному тілі, але ваше Свідоме «Я» не може отримати до нього доступ на 48-му рівні. Ось ви приходите, і навіть попри те, що ви сходите на 48-й рівень, ви все одно маєте більше духовного Світла й більше усвідомлення, ніж більшість первісних мешканців Землі.
Це так, ніби ви уявляєте Землю в сутінках, майже темною, і більшість мешканців Землі мають сірі тіла. Але ви приходите із сяючим яскравим Світлом, і одразу вирізняєтеся для занепалих істот. І коли занепалі істоти стикаються з аватаром, що відбувається? Занепала істота переживає себе як дуже особливу, дуже особливу порівняно з мешканцями Землі, яких вони прагнуть підкорити й контролювати. І вони почуваються дуже особливими, бо мають досягнення в цьому Світі: вони можуть це, вони можуть те. Вони мають всю владу, вони мають здібності робити речі в цьому Світі. Але ось приходите ви як аватар, і ви маєте духовне Світло. І до того, як вони побачили вас, вони не усвідомлювали, що не мають Світла, бо ніхто на Землі його не має. Але ви вирізняєтесь своїм Світлом — і раптом занепалі істоти бачать свій власний брак, свою власну неадекватність. Та оскільки занепалі істоти так глибоко в пастці дуальності, оскільки вони майже змусили себе повірити, що вони — боги на Землі, вони почуваються під надзвичайно великою загрозою через це.
Звинувачення й напади занепалих істот
Вони використовують свою витонченість, свій досвід використання свідомості дуальності проти вас. Вони хочуть знищити вас, вони хочуть принизити вас. І хоча ви таки мали певний досвід із дуальністю на природній планеті, занепалі істоти мають набагато більше досвіду з дуальністю, ніж ви, бо вони впали, і це дає їм глибший досвід того, що може зробити дуальність, ніж маєте ви, коли ви не впали. Тому їм вдається вцілити у вас у якийсь спосіб, який тепер, по суті, дає вам той самий шок, який ви мали, коли вперше експериментували з дуальністю. А саме: «Чи може зі мною бути щось не так, чи можу Я бути неправим?» Але тоді це була ніби думка, що приходила до вас зсередини вашого власного розуму, коли ви досліджували, що таке дуальність. Ви просто подумали: «Чи може зі мною бути щось не так?» Але тепер те, з чим ви стикаєтеся — це надзвичайно агресивне, надзвичайно інтенсивне пряме звинувачення й напад: що з вами щось не так, за те, що ви робите на Землі, навіть що ви неправі за те, що ви на Землі.
Це дає вам травму народження. Щоб упоратися з цим, ви створюєте первинне «я», яке спроєктоване придушувати шок, що з вами може бути щось не так. Ви можете жити з ним, бо ви не можете жити з думкою, що з вами щось не так.
96-й рівень
Усе це довге пояснення веде до ініціації на 96-му рівні, бо первинне «я», яке ви створюєте, щоб упоратися з травмою народження — це насправді те «я», яке ви несете з собою навіть тоді, коли підіймаєтеся з 48-го до 96-го рівня. Ми назвали це «я» самозосередженим. Якийсь час ви могли спускатися нижче 48-го рівня і вдосконалювати це «я», робити його витонченішим. Але потім, ви відкрили шлях, і почали йти вгору, та шлях ви бачите крізь фільтр того «я». Зауважте, щоб це «я» стало непогрішним, щоб це «я» не могло бути неправим, це «я» завжди шукає нагороди в Світі. І цей погляд ви несете з собою вгору аж до 96-го рівня. Тепер ви віддаєте це «я», воно відпадає, воно зникає. У певному сенсі ви тепер повернулися до того стану, який мали, коли сходили як аватар. Звісно, ви маєте весь досвід, який маєте, але «я», створене вами в реакції на Землю, відпало.
Чи був Я неправий, що прийшов на Землю?
Але тепер вам треба дати раду деяким «я», які були створені внаслідок травми народження, та ви не були свідомі їх. І це ті «я», що ґрунтуються на такій оцінці: «Якщо на мене напали занепалі істоти і звинуватили, що зі мною щось не так на Землі — іншими словами, Я неправий тут, на Землі — якщо це так, що Я можу бути неправим на Землі, чи означає це, що Я був неправий, що прийшов на Землю?» Бачите, спершу є шок, що ви можете бути неправим за те, що ви тут робите, чи за те, що ви тут перебуваєте, але потім є оцінка: «Чи означає це, що моє рішення прийти сюди було неправильним? Чи означає це, що було щось не так із тим, як Я дивився на Землю, як Я дивився на прихід на Землю, як Я дивився на Свободу Волі і все це?». Ми казали, що ви не розв'язали загадку Свободи Волі на природній планеті, а тепер ви оцінюєте: чи було це тоді неправильним? — «Чи означає це, що Я був неправий, Я був недостатнім, Я був недостатньо добрим?».
І вся Моя суть цієї довгої бесіди — сказати вам: з погляду Вознесених Майстрів, не було нічого не так із вами коли ви ухвалили рішення прийти на Землю, не було нічого неправильного в цьому рішенні, не було нічого неправильного в тому, що ви прийшли на Землю, і ви не є неправими за те, що ви тут, бо все це — частина розгортання цієї невознесеної Сфери. І ви надаєте служіння життю, роблячи це.
Чи можу Я піднятися вище?
Причина, чому Я порушую це питання , полягає в тому, що 96-й рівень — це дуже чорно-біла, бінарна ініціація: ви або втрачаєте самозосереджене «я», або ні. Однак, Ми також казали, що перехід на 96-й рівень не означає, що ви вже в безпеці. Ви все ще маєте «я», яким треба дати раду, і деякі з цих «я» — це саме ця оцінка: «Чи міг Я бути неправим, що прийшов на Землю?» І зсув, який Я сподіваюся допомогти вам здійснити, такий: ні, не було нічого не так із вами чи з тим, як ви дивилися на Землю, це не було неправильним.
Однак, завжди можливе вище розуміння, вище відчуття себе. Завжди є вище усвідомлення, до якого ви можете прийти в невознесеній Сфері, і навіть у Вознесеній Сфері. Моя суть — допомогти вам зрушитися, щоб ви могли подивитися на те, яким був погляд, що ви мали до приходу на Землю, — погляд на Землю, погляд на страждання, погляд на Свободу Волі, погляд на себе. Чи могли б ви його вдосконалити? Чи могли б ви піднятися на вищий рівень? Бачите, справа не в тому, чи було це правильним, чи неправильним, справа лише в тому: «Чи можу Я піднятися вище?»
Та щоб піднятися вище, ви маєте відпустити, перш за все, те «я», яке проєктує на вас, що ви, мабуть, були неправі. Але також і конкретику того, як ви дивилися на Землю, як ви дивилися на страждання; чи ви, наприклад, як описував Посланець, думали, що страждання неправильне. Ви думали: «Якщо люди страждають на Землі, то мабуть щось пішло не так на Землі, а це означає, що є проблема, яку треба виправити, і хтось має її виправити. Хто б це міг бути? О так, Я зголошуюся».
Це все лише експеримент
Знову ж таки, нічого поганого в цьому немає, це було просто рішення, яке ви
ухвалили і воно допомогло вам зрости, воно допомогло іншим, і воно допомогло Вознесеним Майстрам. Ви розумієте, що Я намагаюся тут сказати? Уся оцінка правильного й неправильного — це продукт дуальності. Вона не має жодної реальності в розумі Бога, в розумі Вознесених Майстрів. Усе, що ви робили — зростання на природній планеті, експериментування з дуальністю, вихід із дуальності, прихід на Землю, входження в дуальність на Землі, підйом назад до 96-го рівня й далі — усе це було лише експериментом зі співтворенням і самотрансцендуванням. Це все — експеримент. Ніколи не може бути нічого неправильного в експериментуванні, бо лише через експерименти ми підносимо наше відчуття себе.
У попередній диспенсації, де говорили про 144 000 з Венери і про Санат Кумару й Вознесену Майстриню Венеру, які прийшли на Землю, вони думали: «Це були досконалі Істоти, більш високорозвинені за земних, і вони прийшли з конкретною метою».
Але в реальності для Нас це був лише експеримент. Ми не знали, як воно обернеться. Ми не знали, чи зможемо Ми допомогти Землі. Ми не знали, чи хтось потрапить у пастку дуальності, чи ні. Це був експеримент. Не було жодної оцінки правильного чи неправильного.
Дуальність нереальна, а не неправильна
Бачите, всі оціночні судження правильного й неправильного можуть походити лише з дуальності. Лише коли ви в дуальності, оцінка правильного й неправильного здається правильною. Лише в дуальності ви можете вірити, що Бог — це гнівний і засуджуючий Бог, який судить, праві ви чи неправі, і який покарає вас вічністю в пеклі за те, що ви неправі. Це може здаватися правильним лише в дуальності. Чи означає це, що Я кажу, що це неправильно? Ні, це просто нереально. Це відірвано від реальності Світу форми. Це просто нереально. Це димова завіса, спроєктована для того, щоб давати співтворцям досвід із дуальністю, аж поки з них не буде досить. Входити в дуальність не є неправильним. Це просто експеримент.
Дехто — насправді багато хто — заперечив би це. Більшість релігійних людей на Землі, які вірять у гнівного й засуджуючого Бога, заперечили б це. Деякі учні Вознесених Майстрів із попередніх диспенсацій також заперечили б це, навіть попри те, що вони насправді не розуміють, що таке дуальність. Але вони чіплялися б за цей образ: «Мусить бути гріх. Мусить бути щось гріховне. Мусить бути погана карма».
У Христорозумі немає правильного чи неправильного
І вони сказали б, що духовний шлях підйому до 96-го рівня означає, що ви вчитеся робити те, що правильне, і уникати того, що неправильне. І саме так ви кваліфікуєтеся на Христобуття. Бо, безперечно, Христос ніколи не буває неправим і завжди правий. Але, Мої любі, Христос налаштовується на Вознесену Сферу, а в ній немає ані змінності, ані тіні переміни. Там немає відтінків дуальності, немає полярностей, немає відтінків між ними. Там немає чорного, немає білого, немає сірого. У Христорозумі немає правильного чи неправильного, бо він поза дуальністю. Він спроєктований так, щоб дозволити вам експериментувати з дуальністю, але дати вам шлях назад, назовні. Ви не стаєте правим, будучи Христом у втіленні. Ви не стаєте правим за дуалістичним стандартом.
Знищення прикладу Ісуса
Якщо ви сумніваєтеся в Мені, погляньте на життя Ісуса. Чи було доведено, що він правий? Він привабив відносно небагато послідовників. Його заарештували, судили, катували, розіп'яли, і він помер, як звичайний злочинець. Чи розумієте ви, що розп'яття вважалося найпринизливішою формою страти на той час? На той час не можна було бути приниженим в умах людей більше, ніж був принижений Ісус розп'яттям.
Потім він помирає, і багато його послідовників розбігаються, бо вони очікували якогось славного результату. Дехто хотів, щоб Ісус був царем Ізраїлю, який вижене римлян. Інші хотіли якихось видимих феноменів. Коли вони цього не побачили, вони розчарувалися й пішли. А потім були розпорошені громади, які ніби намагалися утримувати якийсь зв'язок одна з одною і зв'язок із Христом, але вони навіть не мали письмового вчення. У певний момент, після смерті Ісуса, можна було б сказати, що він цілковито провалив свою місію. Вона ніколи не матиме жодного впливу на Землю. А потім з’являються різні групи, які поступово зростають, але вони дуже різні. Вони мають дуже різні погляди на Ісуса, на його місію і на його Вчення.
А потім настає той 325 рік, коли утворюється Римо-Католицька Церква. І що вони роблять? Вони створюють фіксовану доктрину, яка є майже цілковитим спотворенням вчень Ісуса, знищуючи його як приклад, підносячи його до статусу єдиного сина Божого. І від того моменту дуже небагато людей осягнули істинне послання Христа. Можна було б сказати, що Ісус, з мирської перспективи, зазнав невдачі, але у реальності — ні. Ось що Я намагаюся вам показати. З дуалістичної оцінки правильного й неправильного Ісус не був правим.
Що означає бути Христом?
І тому, деякі з «я», яким вам треба дати раду вище 96-го рівня — це саме такі: «Яким є ваше бачення того, що означає бути Христом? Яким є ваше бачення того, що означає виражати Христобуття?» Бо якщо ви думаєте, що завжди будете праві, і що інші люди це визнаватимуть, ви прирікаєте себе на розчарування. А цього, Ми дуже хотіли б, щоб ви уникнули.
Бо якщо ви розчаруєтеся, ви зменшите співтворчий процес. Ви все ще можете мати певний Потік через себе, але ви неохоче виходитимете й виражатимете своє Христобуття. І тому ви не зможете сповнити свій найвищий співтворчий потенціал.
Як справлятися з неприйняттям, будучи Христом
Моє головне завдання тут таке. Після того, як ви пройдете ініціацію на 96-му рівні, ви все ще маєте «я», над якими треба працювати. Ці «я», пов'язані з вашим приходом на Землю, і «Я», пов'язані з вираженням вашого Христобуття.
Як ви розв'язуєте цю загадку, проілюстровану Ісусом? Ось приходить Ісус. Він у минулих життях досягнув високого ступеня Христобуття. Він готується до своєї місії. Тепер він виходить публічно — і його ігнорує або відкидає більшість. Як ви даєте цьому раду, коли ви приходите до того, щоб наважитися виразити своє Христобуття, а вас відкидають чи ігнорують? Як ви даєте цьому раду?
Що ж, це Ми і намагалися вам дати. Просто це. Єдиний спосіб вижити, навіть як Христоістота на Землі — це бути готовим виражати себе в такий спосіб, що ви і ваш розум від'єднуєтеся від правильного й неправильного.
Христос не є правим, бо Христос ніколи не може бути правим. Але Христос не є й неправим, бо Христос ніколи не може бути неправим, бо Христорозум — поза правильним і неправильним. Коли ви закріпитеся в цьому, коли ви подолаєте ці «я», які все ще хочуть оцінювати результати, які ви маєте, тоді ви можете бути в Потоці, і ви можете усвідомити, що просто дозволяти Потоку текти через вас — це все, що має значення. Хоч що люди роблять із цим, це не має жодного стосунку до Потоку. Хоч які результати ви маєте чи не маєте, це не робить вас чи ваше вираження Христобуття неправильним. Навіть якщо ви маєте результати, це не робить ваше вираження Христобуття правильним за дуалістичним стандартом. Вираження вашого Христобуття — це мета сама по собі й винагорода сама по собі. Звісно, це порушує певну таємницю, але Я залишу її Моїм шановним колегам.
На цьому Я дякую вам за вашу участь у цій співтворчій події. І знову візуалізуймо, що цей диктант і ваша участь у ньому справили вплив на воду колективної свідомості, і він поширюється, наче кола на воді, коли ми разом даємо ОМ. ОМ.ОМ.ОМ.
На цьому Я запечатую вас у Полум'ї, яким «Я Є». Вознесений Майстер Санат Кумара «Я Є».