«Я Є» Вознесена Майстриня Нада, і цього разу Я говорю у Своїй якості Чохана Шостого Променя. Шостий Промінь часто сприймають як Промінь Миру й Служіння. Перефразовуючи давнє запитання: «Що було першим — Мир чи Служіння?» Що ж, це Ми і розглянемо. Бо чи справді можна мати одне без іншого?
Редукціоністський підхід
Ми вже торкалися запитання про те, що було першим — курка, чи яйце. Давайте зайдемо трохи далі. Коли люди дивляться на Світ матерії, вони зазвичай зосереджуються на відмінностях між різними формами. Частково це пов'язано з тим, що ваші органи чуття налаштовані на виявлення та розпізнавання відмінностей.
Коли ви живете у фізичному Світі, то для вас дуже важливо, особливо на неприродній планеті Земля, швидко розрізняти форми, наприклад, в лісі — оленя від лева, який чекає, щоб стрибнути на вас. Є безліч аспектів життя, де важливо вміти швидко розрізняти відмінності між формами. Але окрім цього існує ще редукціоністський підхід*, який був основним підходом людського мислення, принаймні в західному Світі, від часів філософа Арістотеля багато століть тому.
Іншими словами, ви розглядаєте певний аспект життя. Ви усвідомлюєте, що кожна форма складається з менших компонентів. Тіло складається з клітин, клітини — з молекул, молекули — з атомів, атоми — з елементарних частинок, тощо. Насправді, таке мислення почалося не з Арістотеля, воно існувало вже давно і почалося із занепалих істот, коли вони прийшли на Землю. Редукціоністський підхід полягає в тому, що зводячи все складне розмаїття форм до їхніх базових, сутнісних компонентів, ви зможете зрозуміти, як створюється матерія. І цей підхід формував мислення людей упродовж дуже тривалого часу.
Візьмемо приклад з куркою та яйцем — коли ви дивитеся на різні форми, ви можете побачити що існує велика різниця між куркою та яйцем. Як же пояснити, що яйце стає куркою, яка може знести яйце? Як це пояснити, вдивляючись лише у форми? Вони ж такі різні. Як пояснити, що людський ембріон, який виглядає майже як маленька рибка, виростає у дуже складне людське тіло? Як пояснити, що одна-єдина клітина може стати цілістю, яка складається з 30 трильйонів клітин? Вчені гарячково намагалися пояснити це, зводячи все до базових компонентів.
Редукціоністський підхід* — це спосіб мислення чи дослідження, коли складні явища пояснюють через їхні простіші складові.
Парадокс Зенона
Один із аспектів цього полягає в тому, що спочатку було відкрито атоми. Це було запропоновано грецькими філософами, Атомістами, — що існує найменша можлива одиниця, яку неможливо поділити далі. Вчені шукали цю одиницю. І у ХІХ столітті, вони вважали, що відкрили атом. Це була найменша можлива одиниця. Але виявилося, що це не так. І це, власне, мало би бути очевидним уже з того факту, що існує більше ніж один тип атомів. Якщо є атоми кисню та атоми водню, то атом не може бути найменшою одиницею. Тому що мусить бути щось, що створює різницю між воднем і киснем.
Вчені відкрили субатомні частинки. Спочатку вони думали, що їх лише три: протон, нейтрон і електрон. Але потім, коли вони побудували потужніші машини — прискорювачі частинок, то виявили, що частинок більше. Тепер вони у пошуку остаточної частинки, так званої «Божої частинки». Але питання, яке вони насправді не ставили, таке: «Чи знайдуть вони коли-небудь остаточну частинку, неподільну частинку?» І це питання можна розв'язати, розглянувши парадокс Зенона.
Якщо ви йдете пішки з цього місця ретриту до Алмати, то спершу вам потрібно дійти до середини шляху. Потім ви йдете до середини відстані, що залишилася. Потім — знову до середини тієї відстані, що залишилася. І далі ви продовжуєте йти, ділячи залишки відстані на все менші й менші відрізки. Але оскільки з математичного погляду ви можете нескінченно ділити відстань на менші й менші сегменти, парадокс у тому, що ви нібито ніколи не можете прибути до місця призначення. Тому що ви завжди можете розділити решту відстані навпіл — тож ви нібито ніколи не «там».
Реальність цього у тому, що ви можете будувати все швидші й швидші прискорювачі частинок. І що більше ви прискорюватимете наявні частинки, то більше виявлятимете менших частинок. Але це не може тривати вічно, оскільки вчені виявили — все, що має масу, не може досягти швидкості Світла. Це гранична швидкість для Всесвіту. Немає достатньо енергії, щоб розігнати частинку з масою до швидкості Світла. Що це означає? Це означає, що редукціоністський підхід є хибним від самого початку.
Елементарні частинки проти елементальних будівників форми
Але яке відношення це має до вас як співтворців? Оскільки на ваше мислення вплинули редукціоністський підхід і лінійний розум, то ви можете запитати: «Що саме Я маю робити, щоб свідомо співтворити? У чому полягає механізм, за допомогою якого Мій розум співтворить? Мені потрібно точно зрозуміти, як утворюється матерія. Як Світло Матері набуває форми? І Мені потрібно спуститися на найнижчий рівень до першої неподільної частинки, де Світло Матері вперше набуває форми. А потім Мені потрібно навчитися своїм розумом працювати з цими частинками й змусити їх будувати форму».
Саме так ви можете думати, коли застосовуєте редукціоністський підхід. Бо редукціоністський підхід у значній мірі побудований на лінійному розумі. Ви хочете переходити до все менших і менших одиниць, поки, як вам здається, не досягнете остаточного початку. Справді є учні Вознесених Майстрів, які так думають, а ще раніше були алхіміки, які мислили саме так. Були алхіміки, які вірили, що повинні змогти відкрити базовий будівельний блок матерії. І коли вони зрозуміють, як цей базовий блок набуває форми свинцю, то вони зможуть змусити його набувати форми золота, перетворюючи свинець на золото.
Це зрозумілий підхід, але він не допоможе вам співтворити з Нами. Чому ні? Щоб проілюструвати це, уявімо що у вас є велика сума грошей. Ви вирішуєте побудувати будинок. Ви уявляєте у свідомості, як виглядатиме цей будинок. І тепер думаєте: «Мені потрібно знати кожен аспект будівництва будинку. Мені потрібно стати майстром-муляром. Ба більше: Мені потрібно не лише навчитися класти цеглу, а й навчитися виготовляти саму цеглу, як діставати глину із землі й робити з неї цеглини. Також Мені потрібно стати майстром-теслею. Мені потрібно навчитися виготовляти дошки й з'єднувати їх між собою. Але більш за те, Мені потрібно піти в ліс і навчитися валити дерево, транспортувати його на лісопильню й перетворювати на дошки. Мені потрібно стати майстром-сантехніком. Мені потрібно вивчити все про сантехніку. Мені навіть потрібно вміти робити труби власноруч. І Мені потрібно стати майстром-електриком. Мені потрібно навчитися виготовляти електропроводи, встановлювати їх у будинку, робити електричні лампочки. Мені навіть потрібно дізнатися, як ми виробляємо електрику, що таке електрика й як вона функціонує. Мені потрібно вивчити кожен дрібний аспект будівництва цього будинку».
Ви беретеся вчитися, практикуватися, набувати досвіду. І вам потрібні роки, щоб стати майстром-муляром. Потім вам потрібні ще роки, щоб стати майстром-теслею. І в якийсь момент ви усвідомлюєте: «Зачекайте. Якщо Мені потрібно знати все про кожен аспект будівництва будинку, Я можу не встигнути побудувати його до кінця цього втілення. Що Мені робити? Зачекайте, у Мене ж є гроші в банку. А що, як Я заплачу комусь, хто вже є муляром, хто вже є теслею, хто вже є сантехніком? Тоді Я зможу звести будинок за дуже короткий час».
Хто ж є тими досвідченими мулярами, сантехніками й теслями, які можуть допомогти вам співтворити з Вознесеними Майстрами? Це не елементарні частинки, а елементальні будівники форми. Вони — майстри формування Світла Матері у фізичні форми.
Немає жодного сенсу для вас вивчати всі процеси: це просто переповнить вашу зовнішню свідомість. Бо, як Ми вже казали, процес, за допомогою якого елементали приймають Світло Матері й формують його у фізичну форму, дуже складний — настільки складний, що він переповнив би вашу зовнішню свідомість. Немає сенсу вивчати все, бо призначення елементалів — виконувати всю практичну роботу, щоб ви могли зосередитися на формі, яку бажаєте проявити. І все, що вам потрібно зробити, — це спроєктувати цю форму на елементалів і дозволити їм виконати всю практичну роботу.
Перехід від окремих форм до процесу
Що ви можете зробити, аби перейти від редукціоністського підходу, де ви, для реального проявлення чогось, зосереджуєтеся на найменших можливих частинах? У чому ж проблема редукціоністського підходу? Проблема у тому, що розглядаються окремі форми з поглядом на глибший рівень. Наприклад, у вас є багато різних форм, які складаються з атомів, тож усю безліч заплутаних форм можна звести до 108 атомів. Здається, непогана ідея, чи не так? Але проблема в тому, що атоми також є окремими атомами, і їх можна ще більше звести до окремих частинок. Уся увага постійно зосереджена на виявленні окремих «речей». І вони думають, що якщо продовжуватимуть занурюватися на глибші рівні, то врешті-решт дістануться тієї однієї «речі», яку вже неможливо зменшити. Але, як Я вже сказала, цього не станеться. Як же вчені й філософи, які дотримуються такого підходу, бачать Всесвіт? Вони бачать Всесвіт як складений із окремих компонентів. Курка — це одне, яйце — це інша форма, відмінна форма.
Але якщо ви справді подивитеся на аналогію з куркою та яйцем, то безглуздо запитувати, що було першим, бо і курка, і яйце почалися як ментальний образ у Сфері ідентичності. І цей ментальний образ спершу не створив яйце, а потім візуалізував курку. Ментальний образ візуалізував і курку, й яйце, але не як окремі форми, бо ментальний образ, який започаткував увесь Світ форми, візуалізував процес — Потік.
Опускання ментального образу процесу від курки до яйця
Безглуздо запитувати: «Що було раніше — курка чи яйце?» Ви міркуєте над цим запитанням лінійним розумом, який скаже: «Але ж мусило бути якесь саме перше яйце. Звідки взялося те яйце? О ні, яйця несуть кури. Отже, мала бути перша курка, яка знесла перше яйце. Але зачекайте, звідки взялася перша курка? Вона ж мусила вийти з яйця. Але хто зніс те яйце?» І ви можете так продовжувати й продовжувати — знову парадокс Зенона — можете продовжувати без кінця. І лінійний розум не здатен зупинитися, доки ви - Свідоме «Я», не втрутитеся й не скажете: «З Мене досить цих ігор розуму. Мусить бути інший погляд.». І такий погляд є.
Курка й яйце з'явилися одночасно, тому що ментальний образ процесу, тобто Потоку від курки до яйця, був одночасно опущений у фізичну октаву елементальними Істотами. Розпочавшись у Сфері ідентичності, елементали тієї Сфери прийняли цей образ, але вони не взяли статичний образ. Вони взяли Потік. Вони опустили його в ментальну Сферу, де його прийняли елементали цього рівня. Вони опустили його в емоційну Сферу, де елементали прийняли вже цей рівень. І вони опустили його у фізичну Сферу, де земні елементали прийняли його як процес. Тому немає жодної потреби, щоб першим з'являлося яйце чи першою з'являлася курка. Це безглузде запитання, коли ви виходите за межі редукціоністського підходу.
Проєктування образу цілого
Картина редукціоністського підходу, виглядає так: вчені стоять перед річкою й зосереджуються на окремій краплі води. Вони кажуть: «Давайте витягнемо краплю води з річки й вивчимо саме окрему краплю». Потім вони вивчають одну краплю, допоки вже не можуть вигадати нічого нового, що ще можна було б у ній вивчати. Потім вони витягують іншу краплю. І знову вивчають її. І вони думають, що коли дізнаються все, що можна знати про окремі краплі води, то зрозуміють, як тече річка. Але, чи сила, яка змушує річку текти, міститься всередині окремих крапель води? Ні. Це сила тяжіння. Існує різниця висоти між тим місцем, де річка бере початок, і океаном. І окремі краплі води не створюють у собі самих силу, яка змушує їх текти. Вони є частиною Потоку, невіддільні від Потоку.
Чи зможете ви коли-небудь зрозуміти сам Потік, витягуючи щось із Потоку? Звісно, ні. Ви втратите загальну картину. Ви не побачите лісу, бо зосереджені лише на деревах. І, як Я вже сказала, ви не проявляєте речі самі по собі. Ви не співтворите з Нами, змушуючи одну маленьку частинку Світла Матері сформуватися в певному місці, потім іншу, потім ще одну. Це робота елементалів. Ви формулюєте образ цілого й проєктуєте його на елементалів на чотирьох рівнях, а їм дозволяєте мати справу з деталями.
Чому це так? Бо що казали інші Чохани? Мета всього Світу форми — дати вам досвід. Як ви отримуєте досвід? Переживаючи форми, переживаючи ціле. Припустімо, ви стоїте в музеї перед однією з картин імпресіоніста. Імпресіоніст малював, наносячи на полотно маленькі мазки-краплі фарби. Ви стоїте дуже близько до картини й бачите тільки окремі краплі. Ви бачите ці плями фарби, які нічого не утворюють. Але якщо відступити від картини, краплі фарби починають формувати обриси. А якщо ви відступите ще далі, ви побачите вже всю сцену картини. І саме це дає вам досвід.
Вам не потрібно знати, як працюють елементали
Вам важливо усвідомити: усі форми, які ви бачите, створені зі Світла Матері. Це важливо усвідомити. Важливо усвідомити, що є така річ, яка називається Світлом Матері, і воно може набувати будь-якої форми. Якщо ви хочете змінити форму дзвоника на іншу форму, скажімо, на коров'ячий дзвін, вам потрібно усвідомити, що дзвоник зроблений зі Світла Матері, яке так само легко може прийняти форму коров'ячого дзвона, як і цю форму. Світло Матері, яке проявило одну форму, можна перевести в іншу форму. Атоми свинцю можна перетворити на атоми золота. Але це можливо тільки тому, що обидва типи атомів складаються зі Світла Матері.
Вам важливо усвідомити, що матерія є податливою, змінною. Але для вашого розуму не є важливим уміти «розкладати» атоми свинцю до Світла Матері, а потім змушувати Світло Матері набувати форми золота. Вам важливо знати, що існує елементал, який прийняв форму дзвоника. Але вам не важливо знати, як саме елементал проявив цей дзвоник. Бо ваша роль у Світі форми полягає в тому, щоби бути співтворцями разом із Вознесеними Майстрами.
Коли Елохім проєктували образ Землі зі Свого Розуму, вони спочатку проєктували його на елементалів на рівні ідентичності. Звісно, Елохім можуть знати, як працюють елементали. Але в момент, коли вони проєктували образ, вони не зосереджувалися на цьому. Вони проєктували образ, дозволяючи елементалам втілювати його. І так само і з вами. Різниця лише в тому, що Елохім мають здатність Розуму знати, як працюють елементали, а ви такої здатності не маєте. І для вас було б контрпродуктивно намагатися це осягнути. Бо ваша роль полягає не в тому, щоб вибудовувати форму атом за атомом, а в тому, щоби проєктувати форму на елементалів, щоб вони могли виконати будівельну роботу.
Віддавання в Потік Цілого
Але як проєктувати форму на елементалів так, щоб вони справді прийняли її? Ви бачите так багато людей, у тому числі учнів Вознесених Майстрів упродовж десятиліть, які були зачаровані ідеєю проявити щось силою розуму. Один зі способів — створити «карту скарбів» із зображенням саме того будинку, який ви хочете. Але більшість людей не досягли успіху, бо підходять до цього так, як підходить наука. Вони хочуть проявити окрему форму. Якщо ви бачите себе як відокремлену Істоту, що хоче проявити будинок, то ви, можливо, зможете його проявити — не обов'язково «з повітря», але принаймні зможете притягнути до себе будинок. В такому разі ви не співтворите його з Нами. Єдиний спосіб співтворити з Нами — це ввести себе в Потік, яким Ми є.
Знову ж таки, ви перебуваєте у Світі форми. Ваш лінійний розум, зосереджений на окремих формах. Ви дивитеся так само і на Вознесених Майстрів та проєктуєте на Них цей погляд. Ви кажете собі: «Так, Майстер БІЛЬШЕ має певну вібрацію, Сен Жермен має іншу. Тепер Я знаю відмінності між Майстрами». Ви не усвідомлюєте, що Ми, Вознесені Майстри, не сприймаємо Себе так, як ви сприймаєте Нас. І Я не звинувачую вас, Я лише прагну дати вам ширшу перспективу. Ми також не дивимося на вас так, як ви дивитеся на себе. Коли ви возноситеся, то возноситеся як індивідуальна Істота. Свідоме «Я» зливається з Присутністю «Я Є». Присутність «Я Є» проходить процес Вознесіння й стає Вознесеним Майстром. Але як ви стаєте Вознесеним Майстром? Не як окрема Істота! Ви стаєте Вознесеним Майстром, відмовляючись від бажання здійснювати свої співтворчі здібності як відокремлена Істота.
Як ви робите це? Ви віддаєтеся в Ціле. А що таке Ціле? Це Потік. Ви віддаєтеся Потоку. Як Ми вже казали раніше: ви стоїте в річці. Є стрімка течія. Але ви тримаєтеся за гілку чи корінь дерева, що стирчить із берега. І ви тримаєтеся, бо боїтеся, що вас знесе течія. І те самозосереджене «я», про яке Ми говорили, яке вам належить подолати на 96-му рівні — це саме те «я», яке судомно тримається, бо боїться, що його буде втрачено, коли ви відпустите. І справді, воно буде втрачене, коли ви відпустите, але ви самі не загубитеся.
Взаємозалежне, вічно плинне Ціле
Коли ви возноситеся, ви віддаєтеся Потоку. Ви відпускаєте будь-яке чіпляння за щось фіксоване. І дозволяєте собі плисти разом із Потоком. Ось що є Вознесінням. Але починаєте ви цей процес на 96-му рівні, відпускаючи фокус на собі. І саме тоді ви усвідомлюєте, що повинні припинити проєктувати образ на Вознесених Майстрів і на самих себе, заснований на лінійному розумі. Бо поки ви проєктуєте фіксований образ, як ви можете бути в Потоці? І, як Ми намагалися пояснити, лише коли ви пливете разом із Нами, ви можете співтворити з Нами.
Ми перебуваємо «вгорі» як Вознесені Майстри. Звичайно, Я ідентифікую Себе як Нада. Серапіс Бей ідентифікує себе як Серапіс Бей. Коли Ми взаємодіємо, то Ми бачимо Нашу індивідуальність. Але Ми не бачимо Себе відокремленими одне від одного, відокремленими від Ієрархії над Нами чи відокремленими від Потоку. Ми бачимо, що Світ форми не складається з окремих форм. Він складається з усіх взаємозалежних зароджень, що творять Ціле. Але Ціле не є статичним. Воно не стоїть на місці. Воно тече. Воно вічно тече, вічно розвивається, вічно рухається. Один із образів цього — потік, що рухається дуже швидко, має величезну силу води й постійно рухається. Таким є весь Світ форми.
Школа відокремлення
Чому деякі Істоти розвинули редукціоністський підхід, зафіксований на формах? Тому що вони дійшли до точки, де піднесли себе до 96-го рівня, але не були готові відпустити самозосереджене «я» й плисти разом із Вознесеними Майстрами. Вони продовжували робити самозосереджене відокремлене «я» дедалі витонченішим, думаючи, що зрештою зможуть перетворити його на бога. Але все, що вони намагались робити — це зупинити Потік, що їм не вдається, бо вони відмовляються бачити, що це ніколи не може статися. Адже їхня індивідуальна Свобода Волі не може скасувати Свободу Волі всіх незліченних Істот, які обрали бути частиною Потоку.
Як Ми вже казали, планета Земля перебуває в невознесеній Сфері, і навіть уся невознесена Сфера має просту мету: дозволити самосвідомим Істотам експериментувати з тим, як це — відчувати себе відокремленою Істотою, яка перебуває поза Потоком. Ви співтворите, думаєте, переживаєте як відокремлена Істота, що не є частиною Потоку. Тому ви можете співтворити так, ніби ви — єдина важлива Істота, й можете робити все, що забажаєте, незалежно від наслідків для інших. І, як Ми пояснили, необхідно мати певний досвід цього рівня свідомості. Бо якщо ви не знаєте, що таке відокремлення, ви не можете повністю свідомо й цілком добровільно відмовитися від співтворення як відокремлена Істота й віддатися Потоку.
Як Ми вже казали, планета Земля — це шкільна кімната, яка дозволяє учасникам експериментувати зі свідомістю відокремленої Істоти. Вона переживає те, що може «робити щось», аж доки не насититься цим досвідом і не стане готовою відпустити самозосереджене «я» й приєднатися до Потоку разом із Вознесеними Майстрами. Насправді, в цьому й полягає вся суть життя на Землі. Усе, що відбувається на Землі, усі речі, які люди собі уявляють, — усі ігри, в які вони грають, усі драми, які вони створюють у своєму особистому житті, усі епічні драми, які вони вибудовують, думаючи, що це впливає на весь Світ, або навіть на Всесвіт, або навіть на Бога — усе це має лише одну мету: дозволити вам пережити форму співтворення, а точніше - де-творення, аж доки ви не будете готові відмовитися від неї й приєднатися до справжнього співтворення з Вознесеними Майстрами й усією Космічною Ієрархією, що простягається до Творця. Ось для чого існує Земля.
Використання Вчень для підтвердження драми відокремленого «я»
І зверніть увагу на те, що має відбутися на 96-му рівні. Ви відмовляєтеся від того бачення духовного шляху, яке мотивувало вас піднятися до 96-го рівня. Ви маєте відпустити його, щоб пройти ініціацію 96-го рівня. Саме тому Ми дали Вчення про відокремлене «я», Вчення Ісуса про его-драми, про епічні драми, Вчення про підсвідомі «я». Навіть Вчення про космічну родову травму мали на меті привести вас до точки, де ви можете побачити, у чому насправді полягає життя на Землі. І Ми знаємо з досвіду, що для багатьох учнів Вознесених Майстрів це дуже складна ініціація. І, як це не парадоксально, для деяких учнів їхній досвід із Вченнями Вознесених Майстрів тільки ускладнює її. Чому? Тому що відокремлене «я» здатне перетворити на драму будь-що. Багато учнів упродовж десятиліть брали Вчення Вознесених Майстрів і перетворювали їх на епічну драму. А точніше, вони використовували Вчення, щоб підтвердити епічну драму, яка вже була в їхньому розумі задовго до того, як вони знайшли Вчення.
Бачите, що Ми пояснили? Коли ви опускаєтеся нижче 48-го рівня, ви відчуваєте, що щось втратили. Ви створюєте відокремлене «я», щоб компенсувати, прикрити, замаскувати втрату. Відокремлене «я» вважає, що воно має покрити втрату, компенсувати її, досягаючи чогось у цьому Світі — якогось вищого статусу, остаточного визнання. Саме це й створює драму. У своїй суті драма звучить так: «Я, відокремлене «я», Я особливий(а)! Я маю рацію, жодної справжньої втрати не було, бо Я — господар(ка) Всесвіту!» І ця драма може набувати багатьох форм, але по суті це пошук підтвердження відокремленого «я». І коли людина починає розвертатися й прямувати до вищих рівнів свідомості, вона може знайти духовне Вчення. Навіть ті, хто нижче 48-го рівня, можуть знайти Вчення Вознесених Майстрів або інші духовні Вчення. Серед учнів Вознесених Майстрів є багато таких, що впродовж великої кількості попередніх втілень були духовними людьми, перебували в духовних традиціях — це могли бути східні Вчення, містичні Вчення, навіть традиційні релігії.
Але що ви бачите в багатьох традиційних релігіях? Що таке Християнство? Що таке Християнська релігія? Що створила Католицька церква, коли затвердила Католицьку віру? Вона створила епічну драму: «Ти — грішник. Але якщо будеш добрим Католиком, ти можеш бути спасенний». Багато релігій мають свої версії таких драм. Насправді, всі релігії. Навіть чимало духовних Вчень. І ви можете сказати: «Якщо подивитися на Вчення, дані в попередніх диспенсаціях Вознесених Майстрів, там справді є певні епічні елементи, де ви заохочуєте людей перетворювати Вчення на епічну драму». Ми насправді не заохочували цього. Ми пояснили — якщо люди не чують Вчення, Ми змушені перебільшувати їхні драми, аж доки вони не стануть настільки крайніми, що люди більше не можуть їх витримувати й бачать абсурдність усього цього. І це працює для деяких, але не для всіх.
Вчення як експеримент
Вчення, які Ми даємо в цій диспенсації, по-перше, вже не належать до Епохи Риб, тож Ми не прагнемо перебільшувати щось для тих, хто ще не пройшов там ініціацій; по-друге, Ми застосовуємо інший підхід. Чи кажу Я, що це найвищий можливий підхід, остаточний підхід? Ні. Що сказав Майстер БІЛЬШЕ в перший день? Усе є експериментом. Ці Вчення — експеримент, щоб побачити, чи можемо Ми досягти людей, яких раніше не могли досягти, будучи набагато прямішими щодо психології, відокремленого «я», розділення й дуальності. І це працює для багатьох із вас, як багато хто з вас може відчути в собі.
Моя думка тут така: усе, що Ми дали вам у цій диспенсації, було спрямоване на те, щоб довести вас до 96-го рівня, і коли ви на 96-му рівні, ви осягаєте ініціацію. Ви розумієте, що настав час подивитися, як ви використовували духовне Вчення, Наше Вчення, щоб підтвердити епічну драму, яку ви створили або колись прийняли. І ви розумієте, що зараз час відпустити її й віддатися Потоку. Відпустіть драму, віддайтеся Потоку. У цьому й полягає весь духовний шлях на Землі. Ось і все.
Відмова від пишноти й обставин
І впродовж віків Ми бачили, як люди підходили близько до цього рівня й думали: «Але це ж так буденно, що тут особливого?» І вони не були готові відпустити те «я», яке прагне бути особливим, прагне визнання. Багато учнів Вознесених Майстрів думали: «Якщо Я йтиму шляхом, доки не досягну Христобуття, Вознесені Майстри з'являться у всій Своїй Славі й визнають мене, Мої доблесні зусилля». Поки ви переслідуєте цю мрію, ви шукаєте підтвердження відокремленого «я». Що сталося б, якби Ми справді з'явилися й вас «затвердили»? Ви могли б опинитися у пастці відокремленого «я», і можливо, на дуже тривалий час.
Якби Ми взяли учня Вознесених Майстрів, який проєктує цю епічну драму на шлях, і «узаконили» його, Ми потенційно могли б створити занепалу Істоту, бо такий учень не зміг би вийти з відчуття своєї «підтвердженості». Ось чому вам насправді потрібно відмовитися від драми. Драма визначає зовнішні речі, які ви нібито «повинні» робити, але також визначає, чого ви хочете досягти — вашу мету, вашу нагороду. У чому «вигода»? Ось від цього й потрібно відмовитися. І лише коли ви це відпустите, Ми зможемо явитися вам. І коли ви це відпустите, Ми знайдемо спосіб з'єднатися з вами, якщо ви відкриті.
Але це буде в не славі, не в пишноті й урочистих обставинах. Бо коли ви відмовляєтеся від «я», вам більше не потрібні пишнота й обставини. Чому? Тому що, відпускаючи те «я», ви відпускаєте берег і пливете за течією ріки. А в ріці стільки нового — можна відкрити, що вам уже не потрібна жодна слава — ви хочете відкривати.
Але те, що ви відкриваєте в Потоці, зовсім не схоже на те, що відокремлене «я» уявляло, як «свою нагороду». Ви не відкриваєте завершення драми. Ви відкриваєте справжній процес творення й співтворення, який незрівнянно більш дивовижний і прекрасний, ніж будь-яка драма, яку можна вигадати на Землі. Ви відкриваєте Більше.
Почуття втрати
Але для деяких учнів може настати період, коли вони відчувають певну втрату. Вони почуваються навіть обдуреними: «Ось до чого Я прагнув, і тепер Мені треба від усього цього відмовитися? А те, що є замість цього, зовсім не так захопливо, як драма». І вони можуть почуватися обдуреними тим, що Ми називаємо «наживкою й підміною». Бо для деяких учнів Нам справді потрібно на нижчих рівнях бодай трохи підтвердити їхню драму, щоб мотивувати їх іти далі. А деякі учні не можуть зробити цей перехід і відпустити драму. Для когось може бути цей бурхливий період, коли ви стоїте на місці, ніби вловлюєте, від чого вам потрібно відмовитися, але насправді не можете відпустити, не бажаєте відпустити, ви насправді не бачите драми. Ви насправді не бачите, як драма обмежує вас. Ви судомно тримаєтеся за неї.
І певною мірою все, що Ми дали, усі Ми, хто говорив тут, на конференції й на попередніх конференціях, покликане допомогти вам устояти в цій абсолютно вирішальній точці вибору й нарешті відпустити. Просто відпустити. Відпустити драму, відпустити очікувану «нагороду», відпустити почуття втрати. Просто відпустіть.
І коли ви відпустите, ви матимете зовсім інший досвід життя. Ви течете Рікою Життя. І, як Ми вже казали, відчувати Потік — вже саме по собі є винагородою. Бачите, драма визначає нагороду: «Коли ти досягнеш рівня Христобуття, станеться щось пишне». Але це нагорода, що приходить ззовні. Справжня нагорода — це відчути Потік зсередини, відчути, що ви є частиною Потоку. Вам не потрібно нічого зовнішнього. Вам не потрібні жодні зовнішні досягнення. Вам навіть не потрібна жодна зовнішня маніфестація. Просто бути в Потоці — вже є винагородою самою по собі.
Що було першим — Мир чи Служіння?
Якщо взяти все сказане і пов'язати з Шостим Променем Миру та Служіння, то що було першим — Мир чи Служіння? Знову ж таки, їх неможливо відокремити. Єдиний спосіб мати Мир — це бути в Потоці. І єдиний спосіб приєднатися до Потоку — це Служити. Але як перейти від служіння драмі до Служіння Потоку? Вам потрібно мати певне внутрішнє відчуття Миру — ви не загубитеся, коли відпустите. Ваше відокремлене «я» буде втрачене, але ви — ні. Вам просто треба дійти до точки, де ви осягаєте й маєте проблиски досвіду Потоку.
Яка мета у тому, щоб дати вам диктант? Частково, щоб допомогти вам відчути Нашу Істоту й відчути Потік Світла від Нас до вас. І якщо прослуховування диктанту підносить вашу свідомість понад ваше щоденне усвідомлення, ви відчули Потік. Та коли на 96-му рівні ви відпускаєте сфокусоване на собі «я», то ви можете відчувати Потік будь-коли — не постійно, бо можете бути зосереджені на певних завданнях, але в будь-який момент ви можете налаштуватися на Потік. Це й є винагорода. Відокремлене «я» ніколи цього не зрозуміє, бо не здатне осягнути, що таке Потік. Воно завжди зосереджене на окремих краплях води й не здатне побачити річку.
Зовнішнє служіння та внутрішнє служіння
Що може допомогти вам здійснити цей перехід? Це усвідомлення, що ви є Свідомим «Я». Ви створені як розширення Присутності «Я Є». Присутність «Я Є» є розширенням Вознесених Майстрів. Вони є розширенням інших Вознесених Майстрів, і так далі — аж до Творця. Ви є вираженням Потоку. Яка мета Потоку? Яка мета всього Світу форми? У певному сенсі — Служіння. Підносити Ціле, розгортати Ціле — це форма Служіння. І бути частиною дивовижного процесу розгортання Світу форми, задуманого Нашим Творцем, що є найвищою винагородою. Але відокремлене «я» не може цього осягнути, зате воно може уявити служіння, особливо служіння якійсь епічній справі, що робить його «важливим і особливим».
На Землі, з усвідомлення відокремлення виникла ідея, що служіння означає робити щось для когось іншого. Скажімо, ви воліли б піти грати в гольф, але бабусю потрібно відвести до лікаря. Ви відмовляєтеся від гри в гольф і везете бабусю до лікаря. Ви служите, відкладаючи те, що насправді хочете зробити, щоб послужити іншому. Це дуже поширене бачення служіння. І Ми можемо сказати, що відокремлене «я» завжди служить комусь іншому. Бо воно потрапило в драму, де думає: «Якщо Я служитиму цій справі, Я отримаю нагороду». З певної точки зору, відокремлене «я» завжди служить комусь іншому — врешті-решт це можуть бути занепалі істоти або інші люди. Але коли ви виходите за межі такого погляду, ви бачите, що відокремлене «я» насправді служить самому собі. Воно служить іншим, аби отримати нагороду для себе.
Дуже поширеною є ситуація, коли духовні учні, які були духовними впродовж багатьох втілень, могли жити в монастирях. А що ви робите в монастирі? Ви думаєте, що служите Богові, присвячуючи життя молитві й посту. Або вважаєте, що служите Церкві, як би ви її не уявляли. Ви думаєте, що даєте найвище служіння через певну релігійну матрицю. І ось Істоти, які проходили через це кілька втілень, знаходять Вчення Вознесених Майстрів і тепер думають, що мусять або хочуть служити Вознесеним Майстрам. Візьмімо Summit Lighthouse. Найвищою формою служіння, яку там бачили, було бути співробітником і служити побудові спільноти, яку Вознесені Майстри, очевидно, хотіли створити на невеликому сухому схилі пагорба в Монтані — «насіння спільнот Золотого Віку». Інші служили в навчальних групах.
Можливо, Я звучатиму тут трохи з гумором, навіть з натяком на іронію. Але це не справжній Наш намір. Я хочу сказати, що ці учні Вознесених Майстрів думали, ніби служать Вознесеним Майстрам, роблячи те, на що їм вказували ззовні. Вони, у певному сенсі, взяли епічні драми, успадковані від занепалих істот, і спроєктували їх на Вознесених Майстрів. Найвищою епічною драмою стало «служити Вознесеним Майстрам і принести в прояв Золотий Вік Сен Жермена». Як Ми вже сказали, є реальність — Сен Жермен справді прагне проявити Золотий Вік. Я лише вказую на те, що багато учнів бачили це крізь фільтр епічної драми. І вони дуже неохоче відмовлялися від неї.
Ви не можете пройти ініціацію на 96-му рівні, якщо не готові відмовитися від своєї драми — навіть від драми того, як ви служите Вознесеним Майстрам. Багато учнів знаходили організацію й зовнішнім розумом вирішували: «Я буду служити». Вони силоміць утискали себе в ті ролі, які організація визначала як «служіння». Вони змушували себе це робити. І з часом напруження, спричинене цим самопримусом, ставало надто великим. Вони більше не могли цього витримувати. Дехто взагалі залишав організацію. Інші шукали баланс, щоб продовжувати служити. І дуже небагато учнів були готові відступити й запитати: «Чи те, що Я роблю, є найвищою формою служіння?»
А реальність у тому, що все, що ви взяли ззовні, навіть через Вчення, дані Вознесеними Майстрами, не є найвищою формою служіння. Найвища форма Служіння — відпустити, розчинити самозосереджене «я». Ви Служите не для того, щоб отримати нагороду для себе. Бо багато хто з цих учнів думали, що зрештою, принаймні після Вознесіння, буде нагорода. Але що багато разів казав Ель Морія в Summit Lighthouse? — «Нагорода за Служіння — Більше Служіння». Більше, ніж те, що ви зараз уявляєте як Служіння. Більше» Служіння — Це приєднатися до Потоку Вознесених Майстрів. Ви не робите щось «для Майстрів, які нагорі». Ви переживаєте, що перебуваєте в тому ж Потоці, який іде від Нас. Ви не змушуєте себе зовнішнім розумом. Це просто спосіб, у який ви пливете в Потоці. Це просто вираження того, ким ви є.
Ви вже є частиною Потоку!
Як же перейти від зовнішнього служіння до внутрішнього Служіння, яке можна назвати природним Служінням? Ось чому Ми дали вам Вчення про підсвідомі «я» та Свідоме «Я». Саме підсвідомі «я» бачать лише зовнішнє служіння. Підсвідоме «я» ніколи не зможе перейти до внутрішнього Служіння — це неможливо. Але те, що може зробити підсвідоме «я» ( самозосереджене «я») — це створити образ «справжнього служіння». Та це все одно лише образ, у який Свідоме «Я» силоміць себе втискує. Як здійснити перехід? Усвідомивши, чим є Свідоме «Я». Воно є розширенням Присутності «Я Є», яка є розширенням Вознесених Майстрів, які, своєю чергою, є розширеннями інших Вознесених Майстрів — аж до Творця. Свідоме «Я» є частиною Потоку! Воно створене з Потоку. Свідомому «Я» не потрібно набирати якесь «духовніше я», яке «здатне» давати справжнє служіння. Йому потрібно скинути всі «я», які сприймають служіння як концепцію.
Свідомому «Я» просто потрібно повернутися до свого стану чистого усвідомлення — і тоді ви природно Служитимете як частина Потоку. Не потрібно змушувати себе Служити. Потрібно лише усвідомити, ким ви є, і в цьому усвідомленні є Мир. На Землі може бути корисно служити комусь іншому, служити якійсь справі. Це може допомогти вам подолати зосередженість на собі. Саме тому Я зовсім не кажу, що є щось неправильне в тому, що люди йдуть до монастирів або служать у Summit Lighthouse, бачачи в цьому форму Служіння. Адже певною мірою, щоб служити іншим, ви маєте відпустити частину зосередженості на собі. Але на що Я хочу звернути увагу: якщо у вас усе ще є бачення, що ваше служіння приведе до якоїсь нагороди ззовні, тоді ви ще не віддалися Потоку. Бо коли ви віддаєтеся Потоку, думка про зовнішню нагороду розсіюється, оскільки ви відчуваєте нагороду від того, що ви є частиною Потоку, що ви пливете з Потоком.
На цьому Я дякую вам за те, що ви були готові співтворити цей диктант разом зі Мною. Ви можете думати, що просто пасивно сидите й слухаєте, але у ваших чакрах і в вашому розумі відбувається набагато більше, ніж ви усвідомлюєте. Це зливання, яке Я даю з Вознесеної Сфери, поширюється на всі чотири рівні планетарного енергетичного поля й навіть далі. Це частина Космічного Потоку, і, налаштувавшись на Мене, віддаючи свою увагу Мені, ви стали частиною Потоку, навіть якщо ще не зовсім відчуваєте це свідомо. Але ви в Потоці. Чи можете ви дозволити собі відчути це? Чи можете ви дозволити собі просто зосередитися на Моїй Присутності й пережити Потік, Яким «Я Є» — Потік, що тече через вас? Просто на мить відчуйте Потік. «Я Є» Потік. Ви — Потік. Світ — Потік. Бог — Потік. Ніщо не стоїть на місці. Все тече. Цим Я запечатую вас у Своєму Полум'ї Мирного служіння. Нада «Я Є.»