«Я Є» Вознесений Майстер Ісус Христос. Ви чули старий жарт: що ви хочете спочатку — добру новину чи погану новину? Я почну з поганої новини: «Ви всі помрете». Тепер Я скажу вам добру новину: «Ви всі помрете». Навіть із писань, Я казав: «Дозвольте мертвим ховати своїх мертвих», та робив інші посилання на те, що люди перебувають у свідомості смерті. Та не про це Я говорю тут. Я кажу те, про що ви всі знаєте: тіло доходить до кінця, тіло вмирає, а ви продовжуєте жити, але залишаєте тіло, залишаючи життя.
Залишити своє тіло позаду
У різних духовних вченнях, зокрема й у буддизмі, розмірковують про те, що ваше теперішнє життя закінчиться. І що це означає? Після смерті фізичного тіла Ви продовжите жити, бо Ви не фізичне тіло й не численні способи, якими ви дивитеся на себе в цьому житті. Ви почали дивитися на себе так ще в дитинстві, коли були, так би мовити, запрограмовані певним почуттям ідентичності, заснованим на сім’ї, культурі, національності, релігії — усіх цих зовнішніх речах.
Усе це зникне. На певному етапі духовного шляху важливо розмірковувати, що ваше теперішнє життя насправді добігає кінця, бо серед іншого, ви можете усвідомити, що залишите тіло і залишите своє життя позаду. Дехто пам’ятатиме вас: можливо, лише ваша родина чи близькі друзі, можливо, ви займаєте публічне становище, де вас пам’ятатимуть більше людей. Але коли ви залишаєте тіло, це вже нічого не означає для вас, бо ви рухаєтеся далі, особливо якщо ви духовна людина. Ви йдете далі з цього життя і піднімаєтеся (як це відбувається для більшості духовних людей) у Сферу ідентичності, де зустрічаєте своїх духовних Вчителів і починаєте процес опрацювання свого теперішнього життя, щоб звільнитися від нього й рухатися далі — до наступного втілення або до свого вознесіння.
Є багато речей, які зараз важливі для вас, але після того, як ви залишите тіло, вони вже не будуть для вас важливими. Я знаю, що в певному сенсі це звучить суворо, бо є родичі, які хочуть, щоб ви й далі думали про них після того, як залишите тіло. Вони хочуть залишатися для вас важливими. Та людей, які були близькі вам в цьому житті, ви залишите позаду, особливо якщо ви вознесетеся. Є певна остаточність смерті тіла і кінця життя. Та навіть якщо ви перейдете до іншого втілення, ви не втілитеся з усіма людьми, яких знали у цьому житті.
Страх вираження свого Христобуття
І чому Я піднімаю це питання? Бо що є наймогутнішою річчю, яку ви можете зробити, щоб змінити щось у неспокійному Світі? Бути Живим Христом у втіленні й наважитися виражати своє Христобуття. Це наймогутніше, що ви можете зробити. Але чи були ви виховані в цьому житті так, щоб вас підготували до вираження вашого Христобуття? Навпаки, ваше життя до того моменту, як ви знайшли свій духовний шлях, дало вам безліч тонких уявлень про те, як вам «слід» поводитися і як вам «не слід» поводитися. І немає такого суспільства, яке заохочувало б до вираження вашого Христобуття.
Тому так багато духовних учнів упродовж років, у різних духовних рухах - чи знають вони про Вознесених Майстрів, чи ні – досягають певного рівня свідомості, але не наважуються його виражати, не наважуються проявляти його назовні. І чому? Тому що, поки ви зростали й жили своє життя, незалежно від того, скільки вам зараз років, ви прийняли з колективу, зі свого оточення обмеження: «О, це було б недоречно, о, це було б неправильно. О, люди засудили б мене, розгнівалися б, Я поранив би їхні почуття, або вони відчули б себе залишеними позаду, або подумали б, що Я божевільний».
У вас може бути власна варіація цього, але просто зараз Я прошу вас уявити, що ви якимось чином виходите перед великою групою людей і виражаєте своє Христобуття. Якого саме рефлексу реакції ви боїтеся? Вам не потрібно довго про це думати, Я прошу вас швидко налаштуватися. Ви стоїте перед великою групою людей, ви виражаєте своє Христобуття. Вони не схвалюють цього — який страх це викликає у вас особисто? Чого ви найбільше боїтеся, що може статися, якщо ви виразите своє Христобуття?
Це більше не матиме значення
Яким би не був ваш страх, зараз він може для вас щось значити, але після того, як ви залишите тіло, наприкінці цього втілення, він більше не матиме для вас значення. Чому? Тому що ви не в тілі. Ви не в тілі, ви не в цьому житті.
Багато людей ніколи про це не замислювалися. Є поняття безтілесних душ, які застрягають, бо не можуть відпустити фізичне тіло й своє життя. Але також є так багато досвідів, близьких до смерті, коли людина переживає, що її тіло вмирає, вона виходить із тіла, входить у певну Сферу Світла, де почувається набагато краще, відчуває набагато більше Миру — і багато з них не хочуть повертатися. Як духовна людина, ви відчуєте, що залишаючи це життя, ви насправді нічого не втрачаєте. Ви підноситеся до вищого рівня Миру, наповненості, радості, незалежно від того, що ви зараз думаєте про себе і якою є ваша психологія.
Коли ви залишаєте тіло, ви підноситеся, так би мовити, у приємнішу Сферу. І той страх, який ви маєте зараз перед вираженням свого Христобуття, просто не матиме для вас значення, бо ви не в тілі. Я даю вам це просто як спосіб прояснити для вас, у чому полягають ваші страхи.
Родова травма й первинне «я»
Що страхи можуть зробити вам? Звісно, ви можете роздумувати над цим у наступні часи. Ви можете, як Ми вже говорили, узяти зошит, поставити собі це запитання або візуалізувати, що стоїте перед групою людей і якимось чином виражаєте своє Христобуття. Якою є найгірша реакція, яку ви можете собі уявити? Потім запишіть усе, що спадає вам на думку.
І далі ви можете використовувати наші інструменти й Вчення про підсвідоме «я», бо ваш страх перед реакцією може походити тільки від підсвідомого «я». Дуже ймовірно, що це підсвідоме «я» було створене в минулому житті, де вас засудили й принизили за вираження певного аспекту Христобуття, за те, що ви стали на захист чогось. Я не кажу, що ваші страхи нереальні в тому сенсі, що вони не засновані на реальному досвіді.
Ваші страхи можуть сягати травми народження, космічної травми народження й первинного «я». Для більшості з вас первинне «я» було створене в ситуації, коли ви прийшли на Землю і виразили Христобуття та були жорстоко принижені — і тоді вирішили: «Я ніколи більше не хочу пережити цього знову». І тому первинне «я» — можливо, не має саме таких слів — але воно боїться, що ви виразите своє Христобуття, і відмовляє вас від цього, бо первинне «я» — лише «комп’ютерна програма», запрограмована на те, щоб не допустити, аби ви знову пережили досвід жорсткого приниження й шоку. Але, як Ми вже казали раніше, ви ніколи більше не зможете бути так шоковані, як уперше, бо тоді це було несподіванкою.
А тепер зізнайтесь собі, чесно кажучи, ви були на цій планеті так довго, що вже небагато чим можна вас здивувати, та практично нічим — «був там, зробив це». Важливо налаштуватися на це й усвідомити, що на Землі небагато чого може по‑справжньому вас здивувати. Роздумуючи над цим і будучи готовими працювати зі страхами ( як посланець, який робив це багато разів, навіть після того, як почав це робити), ви можете дійти точки, де подолаєте в собі опір до вираження свого Христобуття.
Осягнення Христобуття
Тепер, перш ніж ви зможете виражати Христобуття, вам потрібно його осягнути. Вам потрібно досягти 96‑го рівня та вийти за його межі, і саме для цього Ми дали багато Вчень, включно з курсом «Шлях до самовладання», щоб допомогти вам цього досягти. І багато хто з вас уже там, просто там, або просунулися трохи далі. Дехто з вас дуже близько, але ще не перейшов переломний момент.
Справа в тому, що для того, щоб виражати Христобуття, потрібно досягти певного рівня свідомості. Ви не можете на 48‑му рівні просто прочитати книгу про Христобуття й вирішити виражати його. Або можете? Вочевидь, це залежить від того, що ви маєте на увазі під Христобуттям. Розумієте, ви можете виразити певний аспект Христобуття на 48‑му рівні. Більш того, ви можете виразити певний аспект Христобуття й нижче 48‑го рівня, якщо ви відкриті до того, щоб подивитися на себе й піднятися, скажімо, з 30‑го рівня свідомості до 31‑го. Ви можете виразити для інших цей аспект Христобуття, щоб допомогти їм побачити ілюзію на 30‑му рівні та піднятися.
Однак те, про що Ми насправді говоримо, коли говоримо про Христобуття, — це стан, коли ви доходите до 96‑го рівня і маєте свідомий зв’язок із Розумом Христа. Але, знову ж таки, слова є словами. Чи означає те, що Я кажу, що у вас немає зв’язку на 48‑му рівні, що його немає? Ні. Але це більш тонкий, більш туманний, більш «плямистий» зв’язок.
Коли ви досягаєте 96‑го рівня й проходите ініціацію подолання зосередженості на собі, то Христосвідомість стає тлом. Це вже не те, до чого вам потрібно підключатися «на відстані». Розумієте, на 95‑му рівні ви все ще думаєте, що з’єднуєтеся на відстані зі Христосвідомістю. А коли ви проходите ініціацію на 96‑му рівні й долаєте зосередженість на собі, ви вже не з’єднуєтеся з Христом — Христос стає фоном, стає нормою.
Це ніби до 96‑го рівня ви читаєте книгу й зосереджуєтеся на чорних літерах на сторінці, а на 96‑му рівні ви змінюєте фокус і відкриваєте білу сторінку за літерами. Ви все ще бачите літери, але тепер ви бачите білу сторінку, і це дає вам іншу перспективу. Що б не відбувалося у Світі, що б не відбувалося у вашому житті та свідомості, існує інша перспектива. Бо про яку зосередженість на собі ми говоримо?
Ми говоримо про ідентифікацію з чимось у цьому Світі. І на 96‑му рівні ви дозволяєте цій ідентифікації померти. Ви дозволяєте мертвим ховати своїх мертвих. І ви готові не лише наслідувати Христа, а й дозволити своєму почуттю ідентичності як Істоти, що не є Христом, померти й відродитися у Христі до нового почуття ідентичності. Це лише слова — Я знаю й відчуваю, що дехто з вас не зовсім резонує зі словами. Але все ж на 96‑му рівні настає момент, коли ви зміщуєтеся й бачите себе по‑новому: раптом речі, які були для вас важливими ще минулого тижня, уже не мають такого значення. Це так, ніби ви відокремили себе від відчуття «я».
Це не означає, що ви не можете брати активну участь у житті. Це не означає, що ви не можете мати сім’ю, стосунки тощо. Але це більше не визначає вас. Ніщо на Землі не визначає вас.
Ментальний образ Христобуття
Що це означає? От що Ми бачили протягом цих десятиліть, коли говорили (також і у попередніх диспенсаціях) про особисте Христобуття. Ми бачили, що багато людей зробили дві речі.
По‑перше, вони не подивилися прямо на запитання: «Чого Я боюся у вираженні Христобуття?» Вони не впоралися з психологічним опором, який мають. По‑друге, вони сформували у своїй свідомості ментальний образ того, що для них означає Христобуття. Вони беруть культуру, яка панує в їхньому духовному русі та вченні, і в думках будують образ: «Ось яким Я маю бути як Христос».
Після цього ви можете спробувати, так би мовити, змушувати себе жити так, щоб відповідати цьому образу, «втискати» себе в нього. Але що це за «я», про яке Я щойно говорив, яке має померти, перш ніж ви подолаєте зосередженість на собі? Навіть на 95‑му рівні у вас є певний залишок цього «я», створеного у відповідь на цей Світ, — де ви накладаєте на себе ментальний образ, яким повинні бути. Ви були виховані, як Я вже сказав, у суспільстві, яке не заохочує вираження Христобуття, а фактично відраджує від нього. Отже, ви прийняли образ ззовні, але через свої духовні студії могли створити ще й внутрішній образ того, що означає бути Христом.
І поки ви намагаєтеся жити згідно з цим образом, ви не можете бути Христом. Ви можете удавати, прикидатися Христом. Ви можете ходити як Христос, говорити як Христос, думати як Христос, відчувати як Христос, але ви не є Христом.
Відпустити свій образ Христобуття
Можливо, ви створили образ Христобуття на основі Мене, Ісуса, або Христа з іншого Вчення. Але Я не прийшов, щоб ви наслідували мене. Я прийшов, щоб показати приклад, щоб ви змогли стати тим, ким ви є як індивідуальний Христос, а не копією Ісуса.
Отже, ментальний образ, який ви створили щодо того, яким має бути Христос, повинен померти. Ви маєте дозволити цьому образові померти. Ви маєте дозволити, щоб ваше почуття ідентичності як того, хто намагається відповідати цьому образові, померло - і ви могли відродитися в новому відчутті того, ким ви є як індивідуальний Христос.
Якщо ви подивитеся на історію Християнства, то побачите, що була створена дуже вузька рамка того, яким нібито повинен бути Христос. І хоча багато Християн поклоняються Мені, Ісусу, як єдиному Христу, вони не усвідомлюють, що самі створили образ, який не відповідає тому, ким Я є в Христосвідомості. Вони створили образ Ісуса, який є сумішшю людських очікувань, культурних норм, релігійних доктрин і страхів.
Багато духовних людей, навіть якщо вони вийшли за рамки традиційного християнства, усе ще несвідомо носять із собою частину цього образу. Вони мають таке уявлення: «Якщо Я буду Христом, то маю бути серйозним, урочистим, завжди правильним, завжди добрим, завжди лагідним, завжди безконфліктним». І от ви створили ще один ментальний образ, який накладає на вас тягар.
Я не кажу, що ви маєте бути протилежністю цього образу. Я кажу, що ви не можете визначити Христобуття жодним ментальним образом. Христобуття — це стан, у якому ви дозволяєте Христосвідомості виражати себе через вас у будь‑який момент так, як це є найкращим служінням у цій конкретній ситуації. Це означає, що інколи ви можете бути дуже м’якими, інколи — дуже твердими. Інколи ви можете бути мовчазними, інколи — говорити дуже прямо й різко. Але все це йде не з ментального образу, а з живого Потоку Христосвідомості.
Тож, поки ви намагаєтеся втиснути себе в якийсь образ, який ви створили у своїй свідомості, ви не можете бути живим Христом. Ви можете лише намагатися бути «як Христос» за своїм власним визначенням того, що це означає. Але бути Христом означає дозволити Христу бути тим, ким Христос хоче бути через вас у даний момент.
Відношення до чогось за межами Світу
Коли зосередженість на собі вмирає, ви можете, як дехто з вас уже переживав, пройти період, коли відчуваєте: «Я — ніхто. Хто Я? Я більше не знаю, хто Я. У мене немає жодної думки. Речі, які раніше були для мене важливими, уже не мають такого значення». Ви майже відчуваєте, що життя стає прісним. Ніби ви переживаєте життя крізь туман, на відстані. Ви не можете по‑справжньому залучитися в щось, і це природна реакція, на опрацювання якої може знадобитися певний час.
Це не обов’язково відбувається саме на 96‑му рівні — таке може статися й на вищих рівнях. Але для деяких із вас це може проявитися якраз там, де ви перебуваєте десь між 95‑м і 96‑м рівнями. Ви відпустили більшу частину зосередженості на собі, але не всю. Коли ви відпускаєте зосередженість на відокремленому «я», яким ви бачили себе у відношенні до Світу, ви перероджуєтеся в новому відчутті себе, де бачите себе у взаємовідношенні з Присутністю «Я Є».
Можливо, на 96‑му рівні у вас ще немає абсолютно ясного досвіду своєї Присутності «Я Є». Але все одно це так, ніби замість того, щоб орієнтуватися на Світ, ви починаєте орієнтуватися на щось, що лежить понад Світом. І це — чіткий зсув.
Відкриття, а не визначення Присутності «Я Є»
Тепер будьте уважні. Бо Ми також бачили попередніх учнів Вознесених Майстрів, які сформували ментальний образ своєї Присутності «Я Є». Ви ніби бачите свою Присутність «Я Є» десь «там нагорі», далеко від себе. У вас є ментальний образ того, якою вона «має бути». Особливо в русі «Я Є» існував майже богоподібний образ Присутності «Я Є». Але такий образ насправді заважатиме вам з’єднатися з Присутністю.
Бо що ж насправді відбувається в Христобутті? Що Я сказав 2000 років тому? «Я Сам від Себе нічого робити не можу; Отець, що перебуває в мені… як чую, так і говорю», і так далі. Що це означає? Це означає, що ви звільняєтеся від образів, із якими вас виховували щодо того, як не бути Христом. Ви звільняєтеся від образів, які створили вже на духовному шляху — щодо того, як бути Христом.
Ви звільняєте свою Присутність «Я Є» від образів, які створили на духовному шляху стосовно того, що таке Присутність «Я Є» і якою вона «повинна» бути. А це означає, що як Христос ви не є якоюсь «фіксованою» особистістю. У вас немає фіксованих думок. Багато учнів думали, що коли досягаєш Христобуття, ви завжди маєте «правильну» точку зору, маєте істину щодо кожного питання на Землі й можете висловлювати цю істину в чорно‑білих категоріях. Ви нібито завжди маєте рацію.
Але коли ви насправді досягаєте Христобуття, ви не прагнете бути правими й не прагнете зробити інших неправими. У вас немає наперед створеного образу того, якими ви «повинні» бути і що «повинні» говорити. Ви просто дозволяєте Потоку розгортатися. Коли ви досягаєте 96‑го рівня, важливо розміркувати над зміною у вашому ставленні до Присутності «Я Є». Ви виходите за межі бачення Присутності «Я Є» на відстані, і починаєте задумуватися над тим, як ви з Нею взаємодієте, — аж поки не дійдете до точки, де дозволяєте Присутності виражати себе через вас, не знаючи наперед, що саме Вона виразить.
Ви, так би мовити, прагнете відкрити свою Присутність «Я Є», замість того щоб опиратися на наперед визначений образ, створений тут, внизу.
Бути відкритими дверима — ні більше, ні менше
А як же ви відкриваєте індивідуальність своєї Присутності «Я Є»? Є учні, які думали: «О, коли Я досягну Христобуття, Я зможу ясно бачити свою Присутність «Я Є» десь там, нагорі». Але це працює не так. Свідоме «Я» ніколи й ні за яких умов не переживатиме Присутність «Я Є» «на відстані». Ви ніколи не матимете справжнього бачення своєї Присутності «Я Є» нагорі, як чогось відділеного.
Свідоме «Я» може відчути індивідуальність Присутності «Я Є» тільки тоді, коли вона виражає себе через Вас і через ваші чотири нижчі тіла. Ви переживаєте її в самому акті вираження. Якби ви могли завжди наперед знати, що саме вона скаже, це аж ніяк не був би найвищий прояв Христобуття.
Христобуття в істинному сенсі означає - бути нейтральним, бути відкритими дверима без фільтра. Я не кажу, що ви вже можете повністю досягти цього на 96‑му рівні. Але кажу, що ви можете почати усвідомлювати: це — мета. І це єдиний спосіб рухатися вище — поступово знімати всі фільтри, які у вас є, поки не досягнете моменту (коли б це для вас не сталося), у якому ви є відкритими дверима — ні менше, ні більше.
Тому що у вас немає власної думки про те, як повинна виражатися Присутність «Я Є». Ви задоволені просто спостерігати, як це розгортається. І якщо ви справді хочете змінювати Світ у неспокійні часи, то це — найвищий спосіб, у який ви взагалі можете щось змінити - це не щось, що ви робите; це щось, чому ви дозволяєте розкритися.
Спускаючись у втілення як Христос
Ви можете багато здобути, споглядаючи на цих рівнях саму концепцію Втілення. І це вимагає певного внутрішнього зсуву. Що Ми вам казали? Ви відкрили духовний шлях, можливо, на 48‑му рівні, можливо, ви були на вищому рівні в цьому втіленні, коли відкрили його. Але в підсумку, у якийсь момент у минулому ви досягли 47‑го рівня, побачили там ілюзію, знову під’єдналися до чогось, що лежить поза межами вашого власного розуму, і саме тоді ви розпочали духовний шлях усе більшого й більшого усвідомлення того, з чим ви пов’язані - шлях, який веде до єдності з тим, з чим ви пов’язані.
Можна сказати, що єдність досягається на 96‑му рівні — не повна єдність, але принаймні свідоме усвідомлення вашої Присутності, тієї білої сторінки за літерами, написаними у ваших чотирьох нижчих тілах, про яку Я вже говорив.
На 96‑му рівні у вас з’являється потенціал прийняти Втілення. Але зсув полягає в тому, що для того, щоб піднятися до 96‑го рівня, ваша увага зосереджена на підйомі - все вище й вище. Ви піднімаєтеся — як Ми вже казали, з 48‑го до 96‑го — це ніби ви створюєте ракету, покликану вивести вас за межі гравітаційного тяжіння масової свідомості. Ви йдете вгору, і все у вашому розумі спрямоване на це: вгору, вгору, вгору, вгору.
Але що хоче робити Христос? Христос хоче «спуститися» до людей, увійти. у втілення. Христос хоче бути вираженим у Світі, щоб допомогти звільнити людей. Але через закон Свободи Волі Христос може бути виражений тільки через когось у втіленні, хто досяг рівня Христобуття.
Тому, на 96‑му рівні ви насправді не можете зростати, продовжуючи зосереджуватися лише на «русі вгору». Можна сказати, що нижче 96‑го рівня ви можете йти шляхом, курсом самовладання, переходити від одного кроку до іншого і при цьому залишатися зосередженими на русі вище й вище. Але ви не можете сказати: «Тепер Я зосереджений на переході з 96‑го на 97‑й рівень. У чому ініціація? Майстри, коли ви дасте продовження шляху самовладання, яке проведе мене з 96‑го рівня на 97‑й і далі, аж до 144‑го? Дайте ці книги, і Я зможу йти за ними крок за кроком».
Але, це не так працює. На 96‑му рівні, щоб піднятися вище, ви маєте змінити фокус свого наміру. Ви вже не думаєте в категоріях «іти звідси вгору», і водночас це не про те, щоб «йти вниз». Ви починаєте думати: «Як Я можу бути відкритими дверима для Христа, щоб Він виражав себе?». Бо, як Я вже казав, Христос хоче «спуститися» до людей на нижчих рівнях свідомості й дати їм те, що може допомогти їм піднятися на наступний рівень.
Досягати тих, хто може з вами ототожнитися
Те, як Христос може виражатися через вас, залежить від вашого індивідуального досвіду. З якими людьми ви «виростали» — не лише в цьому втіленні, а й в інших? Як цей посланець не раз казав, він знає, що є люди, яких йому складно досягти, бо в нього інший життєвий досвід, ніж у них. Він не пережив, глибоко травматичного дитинства, важкої залежності, серйозних травм, чи чогось подібного. А багато хто з вас це пережив.
Саме тому Христос може виразити через вас те, чого не може виразити через посланця. У кожного з вас є свій індивідуальний Христовий потенціал досягати тих людей, які можуть ототожнитися з вами, бо бачать: ви пройшли через подібний досвід. Тому Ми не просимо вас опускатися до їхнього рівня свідомості; Ми просимо почати зосереджуватися на питанні: «Як Я можу допомогти іншим?»
Можна сказати, що з 48‑го до 96‑го рівня ви зростаєте, значною мірою ігноруючи інших, ігноруючи колективну свідомість і кажучи: «Я готовий піднятися, навіть якщо інші люди не хочуть підніматися».
Коли ж ви проходите ініціацію на 96‑му рівні, вам більше не потрібно зосереджуватися на русі з 96‑го на 97‑й. Ви зосереджуєтеся на допомозі іншим. А потім зосереджуєтеся на тому, яку реакцію в вас викликає сама допомога іншим. Чи виникає в вас якась реакція? Тоді ви зосереджуєтеся на ній і усвідомлюєте: це ще одне відокремлене «я», ще одне творіння свідомості — і відпускаєте його. Так ви піднімаєтеся на наступний рівень понад 96‑й.Таким чином ви вчитеся, допомагаючи іншим — роблячи вчитеся, виражаючи вчитеся. Ви допомагаєте собі, допомагаючи іншим, прагнучи піднести ціле — бо саме це і є Христос.
Підносити ціле чи підносити себе?
Христос не зосереджений на собі. Христос зосереджений на допомозі іншим, на піднесенні цілого. І якщо ви не здійсните цього зсуву на 96‑му рівні, саме там ви можете почати «спускатися» з 96‑го рівня, бо все ще зосереджені на собі і тому ви починаєте використовувати будь‑яке досягнення, будь‑який зв’язок, який маєте зі Світлом Христа, для того, щоб підтвердити образ себе як «просунутого духовного учня».
З таким ставленням ви можете опуститися навіть нижче 48‑го рівня й поставити себе як фальшивого вчителя, який стверджує, що має певні здібності. Можливо, ви й справді розвинули якісь здібності, але все ще робите все це задля себе, щоб піднести себе. І настає момент, коли ви витратили Світло, яке накопичили, піднімаючись угору, і тепер вам потрібно мати послідовників, які поклонятимуться вам як «особливому гуру», щоб отримувати від них енергію. Ви бачите чимало таких «гуру Нового Віку», а також багатьох східних гуру, які опинилися саме в такій ситуації.
Вони не відмовилися від зосередженості на собі. Вони прагнули розширити образ себе як «просунутих духовних учнів». У певному сенсі, немає нічого «поганого» в тому, що, піднімаючись до 96‑го рівня, ви створюєте образ себе як просунутого духовного учня — це певною мірою неминуче («витрати ведення справи», так би мовити). Але на 96‑му рівні настає момент, коли єдиний спосіб подолати зосередженість на собі полягає в тому, щоб відмовитися від образу себе, який ви створили, — яким би він не був: як би ви не бачили себе, чого б не досягли, якими б «просунутими» себе не вважали. Ви маєте відпустити це — відпустити й усвідомити: «Я думав, що створив розвинене духовне відчуття себе, і це означало, що з цим «я» Я можу щось зробити». І ви справді можете щось зробити, але не можете бути Христом із цим «я». Тому ви маєте дійти до точки, де скажете: «Я готовий відпустити «я» зосереджене на собі, щоб іти за Христом — Що тобі до того? Ти йди за Мною».
Ви маєте визнати: «Я думав, що можу щось зробити з цим «я», що можу щось зробити в цьому Світі, бо Я більш просунутий, ніж люди на 48‑му рівні чи нижче. Я можу вийти у Світ, виставити себе гуру й притягнути послідовників». Ви можете це зробити, але поступово ви втрачатимете зв’язок із Розумом Христа.
Отже, певним чином ви можете робити щось через «Я», але в іншому сенсі — «Я від себе самого нічого не можу робити», нічого з того, що робить Христос. Бо те, що робить Христос є самим Христом. Це не те, що Христос хоче «щось зробити» — «змінити інших людей» чи «досягти певного результату». Як говорили інші Майстри, Христос не просто «пов’язаний» із Потоком Життя — Христос є Потік Життя. Він просто прагне бути вираженим, прагне текти. Якщо є перешкода, Потік її обтікає. Тому Христос не має фіксованого образу того, що «має статися» у Світі, що «має статися» з іншими людьми.
Ви просто зосереджені на тому, щоб дозволити Потоку текти крізь вас — у якій би формі він не проявився. І незалежно від результату, ваша зосередженість є лише на одному: підтримувати Потік, розширювати Потік.
Створювати свій образ чи бути відкритими дверима
Якщо ви зосереджені на собі, то коли йдете і виражаєте своє Христобуття, свій поточний рівень свідомості, то робите це для того, щоб підтвердити й «побудувати» свій образ себе. Ви насправді не робите цього для того, щоб допомогти іншим. Ви можете думати, що хочете допомогти іншим, але в глибині ви робите це, бо хочете зміцнити свій образ.
Коли ж ви відпускаєте сфокусованість на собі, і дозволяєте цьому «я» померти, ви більше не зосереджені на результатах. Ви не зосереджені на тому, щоб змінити інших людей, бо більше не намагаєтеся змінювати свій власний стан свідомості, свій образ себе через інших людей. Ви вже не зосереджені навіть на своєму власному образі.
Ви бачите себе як відкриті двері, через які Христос може текти. Якщо це допомагає іншим — ви радієте і знаходите в цьому глибоке задоволення. Але якщо це, як вам здається, не допомагає іншим, ви не впадаєте у зневіру.
Можемо подивитися на це й інакше. Я даю вам різні перспективи, щоб дехто з вас побачив те, чого не побачив раніше. Хтось скаже, що Я повторююся — але чи так це? Чи Я просто допомагаю різним групам людей побачити те саме з іншого боку, бо їм це потрібне в іншій перспективі?
Якщо у вас є образ того, як ви маєте виражати своє Христобуття, у вас також буде образ того, як інші повинні реагувати на це. Саме тому у вас, як Я вже казав, є страх: «Що станеться, якщо Я виражу своє Христобуття? Вони можуть засудити мене, принизити, відкинути».
Коли ви долаєте цей страх, у вас все ще може залишатися образ того, як саме ви «повинні» допомагати іншим, як вони «повинні» на це реагувати, як вони «повинні» бачити вас — що ви особливі, що ви їм допомагаєте, що ви ось такий‑то й такий‑то.
Підтримання та розширення Потоку
Наприклад, як учора сказав посланець, він прийшов на Землю з так званим синдромом «принца на білому коні». Тож ви можете бачити й себе так: ви виражаєте своє Христобуття, а люди «мають» бачити у вас принца на білому коні. Коли Я прийшов на Землю, у мене було дуже подібне бачення — тільки мій білий кінь, був білішим за білого коня посланця.
Настає момент, коли ви дозволяєте померти зосередженості на собі — й тепер просто дозволяєте Христу текти через вас, не оцінюючи результатів. Що це означає? Це означає, що ви не зупиняєте Потік.
Бачите, коли ви боїтеся, що вас можуть убити за вираження вашого Христобуття, ви можете вирішити перекрити Потік, щоб уникнути такого результату. Якщо у вас є конкретний образ того, як ви «повинні» допомагати людям і як вони «повинні» реагувати, ви також можете вирішити, що не отримуючи очікуваної реакції, потрібно зупинити Потік і знайти інший спосіб, який дасть «правильний» результат.
Але коли ви дозволяєте зосередженості на собі померти, ви просто відкриваєтеся Потоку й усвідомлюєте: незалежно від результатів — допомагає це людям чи ні, з вашої точки зору — ваше головне завдання як Христа полягає в тому, щоб підтримувати та розширювати Потік. Ви ніколи не дозволяєте Потоку зупинитися. Ви ніколи не дозволяєте нічому на цій Землі зупинити Потік.
Що таке антихрист? Це сила цього Світу — «князь цього Світу», який зробить усе можливе, щоб перешкодити вираженню Христа в Світі — «Вбийте всіх немовлят чоловічої статі, народжених протягом останнього року», аби не допустити народження Христа — візьміть під контроль Християнську церкву, створіть Римо‑католицьку церкву й піднесіть Ісуса до статусу єдиного Сина Божого, щоб ніхто не міг бачити в ньому приклад і наважитися виражати те Христобуття, яке він продемонстрував.
Що б вони не могли зробити з вами особисто, вони будуть проєктувати на вас: «Не виражайте своє Христобуття». І якщо ви наважитеся це робити, вони будуть проєктувати на вас: «Ваше вираження Христобуття має відповідати стандарту, визначеному занепалими істотами, антихристовою свідомістю». І якщо воно не відповідає цьому стандарту, ви нібито повинні припинити виражати своє Христобуття.
Але ви кажете: «Що мені до того? Я просто Є». І тоді настає момент, коли ви не очікуєте конкретного зовнішнього результату від вираження свого Христобуття. Бо головним результатом є саме вираження Христобуття: те, що Світло тече, що Слова йдуть у Світ — а не певний чітко визначений результат.
Альфа й Омега Христобуття
Як Я вже казав раніше, ви можете подивитися на завершення Моєї місії, коли Моє тіло померло на хресті, й сказати: «Цей Ісус повністю зазнав поразки. Лише кілька людей звернули на нього увагу, і навіть вони були розгублені після його смерті. Навіть його учні не знали, що робити». Темні сили говорили: «Ха! Ми позбулися його, й він нічого не досяг».
Та це лише тому, що як «князь цього Світу» взагалі може збагнути, що таке Христос? Він завжди зосереджений на результатах і умовах. Він не в змозі осягнути, що можна просто виражати Світло.
Отже, у Христобутті є два аспекти. Один аспект — Альфа: ви просто дозволяєте Світлу текти. Другий аспект — Омега полягає в тому, що ви спрямовуєте Світло в конкретні умови, з якими знайомі завдяки своєму життєвому досвіду. Як Я вже казав, можливо, ви виросли серед людей із певною проблемою. Відтак ви дозволяєте своєму Христобуттю вливатися в допомогу саме цим людям. Звісно, ви можете зосередитися на конкретній людині, яку знаєте багато років, і прагнути допомогти їй. Але навіть якщо вона не реагує, ви не припиняєте виражати своє Христобуття. Ви просто рухаєтеся далі до інших людей. Завжди є інші, кому ви можете допомогти.
Для деяких із вас вираження Христобуття може означати кинути виклик певним авторитетам у цьому Світі. Ви бачите, як Я кидав виклик книжникам і фарисеям. Це теж спосіб виражати Христобуття. Але будьте обережними: тут є певна хиткість, бо ви можете бути втягнуті в реакцію на цих людей — вони часто противляться вам, намагаються вас принизити, висміяти, «посадити на місце».
Але Христос не захищає себе. У цьому полягає весь урок Мого дозволу заарештувати Себе, засудити й розіп’яти.
Нехай Світло тече
Христос просто продовжує виражати Світло. Це не означає, що вас обов’язково мають фізично розіп’яти чи фізично вбити. Але Христос просто продовжує пропускати Світло.
Можливі різні ситуації. Іноді ви можете вступити в дискусію з людьми, щоб допомогти їм. Але ви робите це без наперед створеного очікування результату. У вас немає прив’язаності, як каже Будда, до наслідку. Ви чините правильну дію, але не прив’язані до плодів дії. Ви, у певному сенсі, «робите, не роблячи».
Зовні це виглядає так, ніби ви залучені в дискусію, але ви не ототожнюєтеся з нею. Ви не прив’язані до результату. І тому, яким би не був підсумок обговорення, ви не дозволяєте цьому зупинити Потік через вас.
Багато людей у рухах Вознесених Майстрів чи інших духовних організаціях знову й знову думали, що Христобуття — це остаточний стан: щойно ви його досягли — ви «повністю Христос». Але Христобуття — це бути відкритими дверима для Потоку згори: від Розуму Христа, від Вознесеної Сфери всіх тих, хто вже вознісся й створив Ріку Життя.
Христобуття досягається тоді, коли ви відкриваєте бодай певну міру цього Потоку через себе. Христобуття підтримується тим, що ви ніколи не зупиняєте Потік, а відчиняєте двері ширше, щоб ще більше Потоку могло пройти через вас. Це нескінченний процес, доки ви перебуваєте у втіленні (і далі, але це вже поза нашим теперішнім фокусом). Тож змінюйте Світ у неспокійному Світі. Будьте Христом. Продовжуйте бути Христом. Просто дозволяйте Йому текти через вас — незалежно від результатів.
Екзистенційний виклик Христа
Можливо, зараз ви перебуваєте на нижчому рівні свідомості, ніж 96‑й, і не готові до тієї ініціації, про яку Я говорю. Але все ж ви можете виголошувати свої веління й заклики. Ви можете дозволяти Світлу текти через них. І навіть, якщо ви не бачите фізичних результатів, які хотіли б бачити — наприклад, завершення війни чи чогось іншого — ви не дозволяєте цьому вас знеохотити.
Ви не дозволяєте цьому зупинити вас. Ви продовжуєте пропускати Світло, бо саме дозволяючи Світлу текти, ви зростаєте.
І ще одне. Існує екзистенційний виклик для Христа. Він у тому, що Христос є Єдиним Розумом, нероздільним Розумом. Роль Христа — допомогти людям повернутися до Єдності. Але люди, яким потрібно повернутися до Єдності, очевидно, не перебувають у Єдності. Вони її не переживають. Христос переживає Єдність, але люди, яким Христос має допомогти, її не переживають.
Як Христос може їм допомогти? Один зі шляхів на Землі — через слова, через сформульовані Вчення. Бо маємо людину, яка не може своїм розумом налаштуватися на Розум Христа. І є розрив. Через Свободу Волі Розум Христа не може примусити цю людину пережити Розум Христа. Людина має добровільно відпустити певну ілюзію, щоб змогти пережити якийсь вияв Розуму Христа.
Те, що Христос може зробити для цієї людини, — дати певне сформульоване вираження, аби людина принаймні змогла сприйняти ці слова. Або, як це було 2000 років тому, продемонструвати певні чудеса — але нині це не є основним шляхом дії Христа.
Якщо Христос говорить певним чином, ці слова можуть нести певне Світло поза словами. І все ж, для багатьох людей єдиний спосіб допомоги — це слова.
Ось ви маєте Розум Христа, який переживає Єдність. Але як виразити Єдність словами для тих, хто її не переживає? Чи можете ви настільки добре описати смак яблука, щоб людина, прочитавши опис, пережила сам смак яблука? Можливо, ви дасте настільки гарний опис, що в людини потечуть слинки, але це ще не досвід яблука.
Однак ви можете дати опис, який пробудить у людини бажання безпосереднього досвіду — і вона зробить те, що потрібно, щоб його отримати.
Проблема ж у свідомості дуальності. Що таке ілюзія розділення? Як ми вже казали, це коли ви використовуєте концептуальний розум, щоб створити певний «досвід» у своєму розумі — замість того, щоб мати живий, безпосередній досвід Єдності.
Комусь ви можете допомогти, а комусь — ні
Коли ви бачите себе як Істоту в єднанні, як співтворця, ви використовуєте свій розум, щоб творити щось у межах того, що бачите через свій зв’язок. Ви співтворите, бо працюєте з творінням, яке вже є. У розділеності й дуальності ви думаєте, що ваш розум може створити реальність замість того, щоб з’єднатися з реальністю, яку ви не створювали й не могли створити.
Основний виклик Христа — допомогти людям побачити, що те, що створив їхній розум, це не справжня реальність, навіть якщо вони переживають це як абсолютно реальне. Це й є екзистенційний виклик Христа.
І коли ви починаєте виражати своє Христобуття, ви переживатимете те, що Я сам переживав не раз під час своєї місії й про що навіть говорив тоді: Я часто відчував певний відчай, тому що люди не реагували. Я бачив, що багато хто готовий. Я дивлюся нині на вас. Ви всі готові піднятися вище. Хтось із вас це розуміє, хтось — ні. Звичайно, Я хотів би, щоб усі ви це зрозуміли. І ви відчуєте те саме, коли почнете виражати своє Христобуття.
Деяким людям ви можете допомогти, деяким — не можете, хоча щиро хотіли б мати змогу допомогти всім.
Можливо, ви навіть створили певне «я» ще до втілення, де вважали, що маєте бути здатними допомогти всім, і якщо не можете — значить, із вами щось «не так». У Писаннях є оповідання про те, як Я провів сорок днів у пустелі, спокушуваний дияволом. Але описані там спокуси — не справжні спокуси. Справжня спокуса диявола була подібна до того, як демони Майї спокушали Будду: «Ти досягнув чогось настільки вищого за те, що мають люди на Землі, що ніхто ніколи не зможе тебе зрозуміти».
Відійди від мене, Сатано
Коли ви досягаєте досвіду Розуму Христа, ви переживаєте контраст між тим, що було раніше, і тим, що є тепер, і бачите контраст між тим, де перебувають люди, і тим, де перебуваєте ви. І диявол буде там, щоб спокушати вас, нашіптуючи: «Ти ніколи не зможеш допомогти їм подолати цю прірву. Вони не зможуть це збагнути. Що б ти не сказав, вони цього не зрозуміють».
Потім ви виходите й виражаєте своє Христобуття, а деякі люди не розуміють — дивляться на вас порожнім поглядом або ставлять вам запитання за запитанням, що показує: вони насправді не схоплюють суті, а просто намагаються інтелектуально все зрозуміти. Вони подібні до книжників і фарисеїв.
І тоді диявол шепоче вам на вухо: «Бачиш, це безглуздо. Бути Христом на Землі — марно. Я вже їх «маю». Ти їх не звільниш». На це є дві відповіді.
По‑перше: «Я не той, хто чинить. Я просто дозволяю Потоку. Я не прив’язаний до того, звільняються вони чи ні».
А по‑друге — подивіться дияволу в очі й скажіть: «Тож ти визнаєш, що Я досягнув Христобуття. Як, у біса, це взагалі сталося? Якщо Я зміг досягнути Христобуття, то можуть і інші. І вони можуть досягти його ще швидше, побачивши в мені приклад. То про що ти говориш? Відійди від мене, Сатано, бо ти — спокуса для мене. Ти не дбаєш про те, що від Бога — про реальність Єдиного Життя, — ти дбаєш лише про те, що від людей».
«Все відокремлене, і ніколи не може бути інакше» — ось ілюзія занепалих істот: нібито вони створили постійний стан відокремлення від Єдиного Розуму. Це як письменник, що бере чистий аркуш, пише вірш і думає, що назавжди змінив білу сторінку, стер білу сторінку. Нібито ніхто не може дивитися на цю сторінку, не зосереджуючись на літерах і значеннях. Ніхто не може подивитися повз слова й побачити білу сторінку.
Але ви можете. Христос може. Христос знає, що нічого не є постійним. Ви помрете. Яке для вас має значення, якщо в останні роки життя люди засуджують вас, засуджують ваше Христобуття, не реагують на нього? Принаймні ви зможете сказати: «Я дозволив Потоку текти через мене в той час, який мав. Що це для мене? Я завжди Є».
Насолоджуючись спілкуванням з Ісусом
У попередніх диспенсаціях учні часто вважали, що Ми — це дуже високо піднесені Істоти «там, нагорі», і що диктант є надзвичайно особливим, бо Ми нібито приходимо з великої відстані й висловлюємося через посланця. І тому Ми, мовляв, «незворушні», нам «не до вас», Ми просто в такому вознесеному стані свідомості, що нічого не хочемо від вас.
І, як ми вже казали, Я справді нічого не потребую від вас. Мені не потрібна ваша увага. Мені не потрібне ваше схвалення. Мені не потрібна ваша енергія. Але Я — Христова Істота. І коли Я дивлюся на Світ, Я не засуджую Світ, не суджу його й не принижую.
Я хочу цим сказати, що саме тому, що Я завжди з вами — Я у Світі, але не від Світу — Я, як Вознесена Істота, насолоджуюся, знаходжу глибоке задоволення у взаємодії з вами так, як роблю це зараз. Я також знаходжу задоволення у спілкуванні з вами особисто, без посередництва посланця. Але й у такій формі Я насолоджуюся взаємодією, де можу використовувати ваші чакри, щоб проєктувати Світло, і водночас — відчувати вас.
Я не засуджую вас. Я переживаю вираження Єдиного Розуму у вас, у кожному з вас. Я хочу підкреслити те, що вже говорили інші Майстри: Ми не «там, десь нагорі», не промовляємо до вас із далекої відстані. Ми тут, взаємодіємо з вами. І це двобічний процес, інтерактивний процес, Потік «вісімкою». Так, Мені справді нічого від вас не потрібно. Але це не означає, що Я не можу насолоджуватися цією взаємодією.
Я запечатую вас у Полум’ї Радості, яке «Я Є»: Ісус Христос «Я Є», Вознесений Майстер Ісус Христос «Я Є».