«Я Є» Вознесений Майстер Іларіон, Чохан П’ятого Променя, який часто називали Променем Істини. Я почну з позачасового запитання, яке Понтій Пілат поставив Ісусові: «Що є істина?» Безперечно, ви можете бачити, що, коли ви дивитеся на історію в часи війни, істина вилітає у вікно, якщо вона взагалі була в кімнаті від початку. Коли триває війна, обидві сторони використовуватимуть пропаганду для різноманітних цілей. Але питання таке: яким є довгостроковий результат конфлікту? Як на нього дивитимуться, одразу після припинення бойових дій? Чи виникне в певний момент відданість істині?
Ви можете сказати просто зараз: «Яка нація вийде з війни в Україні якнайкращим можливим чином? Чи буде це Росія? Чи буде це Україна?» Що ж, це залежить від того, яка нація має більшу відданість істині. Знову ж таки, багато людей скажуть: «Що ж, що є істина?» Росіяни стверджують, що їхній спосіб дивитися на війну є істиною. Росіяни стверджують, що їхня мотивація розпочати війну є істиною. Українці стверджують, що їхній погляд на війну є істиною і що те, що вони говорили впродовж війни, є істиною. Хто правий? Хто неправий?
Що ж, Ми дали багато Вчень про свідомість дуальності, про те, що Земля є симулятором реальності, де немає остаточної чи абсолютної істини. Я усвідомлюю, що широкій публіці ці Вчення невідомі й вона не може їх осягнути, але все ж ви, як учні Вознесених Майстрів, можете запитати, виходячи з цих Вчень: «Що ж, чи є якась абсолютна істина? Чи є якась справжня істина в такій ситуації?» Ми також дали багато Вчень про лінійний розум та обмеження лінійного розуму. Ми чітко пояснили, що ви насправді не можете осягнути жодної остаточної реальності через лінійний розум. Але, попри всі ці Вчення, ви не повинні, як учні Вознесених Майстрів, дійти висновку, що істини немає або що неможливо знати, що є істиною, тож Я дам вам інший погляд на істину.
Зростання довіри й достатку
Що ви бачите такого, що сталося у Світі, особливо після Другої світової війни? Ви бачите, що зростає кількість демократичних націй. Ви бачите, що ці нації почали співпрацювати різними способами. Ви бачите, що ці нації пережили досить драматичне зростання достатку та рівня життя широких верств населення. Ви бачите, що економіка, увесь рівень економіки в цих націях піднявся, надзвичайно зріс. Якщо ви подивитеся на рівень економіки в більшості сучасних демократій, ви побачите, що він набагато, набагато вищий, ніж був після Другої світової війни або навіть до Другої світової війни. Економіка прискорилася в багато-багато разів порівняно з тим, якою вона була.
Що є основою цього зростання? Що ж, насправді це зростання відданості істині. Але це не те, що ви зазвичай розглядали б як істину, якщо мислите в категоріях того, яка релігія, яка ідеологія або яка філософія є істиною. Істина має різні грані, й істина має дуже практичну грань, яка полягає просто в цьому: ви можете укласти угоду з двома людьми, і вони обидва довіряють, що інша сторона виконає угоду. Це є аспектом істини.
Це також дуже лінійно. Двоє людей, два підприємства, дві нації сходяться разом. Вони обговорюють угоду, яка, на переконання кожного з них, буде їм на користь. Вони завершують укладання угоди, підписують її та розходяться, довіряючи, що інша сторона виконає угоду. Якщо інша сторона каже: «Я поставлю X кількість товарів у цей час», тоді можна довіряти, що вона дотримається цього. І якщо одна сторона каже: «Ми оплатимо ці товари в цей час», тоді той, хто постачає товари, може вірити, що оплату буде здійснено. Цей дуже, дуже простий механізм є основою неймовірного зростання достатку, яке ви бачили в сучасних націях, особливо в демократичних націях.
Сьогодні ви можете сказати, що існує набагато вищий рівень співпраці між, наприклад, націями Європи, ніж був одразу після Другої світової війни. Тоді між Німеччиною, Францією та Англією, наприклад, або між Італією та Іспанією, якщо вже на те пішло, було дуже мало довіри. Довіри було дуже мало. Але впродовж десятиліть ця довіра зростала, і саме завдяки цьому одному механізму нації збільшили свою прихильність до того, що ми можемо назвати аспектом істини, а саме: «Ми дотримуємося угод, ми є надійними». Але більше того, у ЄС і НАТО ви бачите, що виникла певна основа спільних цінностей: «Ми віддані миру. Ми не нападатимемо одні на одних». Якби нації Європейського Союзу вірили, що завтра якийсь диктатор міг би захопити владу в Німеччині й вирішити напасти на їхні нації, не було б Європейського Союзу, отже, існує відданість миру. Ми не нападатимемо одні на одних.
Але існує також відданість демократії: «Ми не дозволимо нашим націям повернутися до якоїсь фашистської, нацистської чи комуністичної диктатури». Крім того, існує відданість істині: «Ми засновуватимемо наші нації, наскільки це можливо, на фактах, на реальності того, що насправді відбувається, а не на якомусь різновиді ідеології. Ми засновуватимемо наші нації на практичних реаліях, на практичній оцінці того, що найкраще для нас і що найкраще для цілого. Ми також будемо віддані укладанню чесних угод та дотриманню цих угод». Інакше кажучи, чесність є гранню істини. Ви чесні одне з одним. Це є основою того, що обидві сторони вважають, що угоду буде виконано, і це є основою довіри. Ви бачите зростання довіри серед європейських націй, і це є однією з найважливіших основ зростання достатку.
Надійність законів природи
Без істини як може бути довіра? Без відданості істині як може бути довіра? Це неможливо. У минулому це ніколи не було можливим. Безперечно, це ніколи не буде можливим у майбутньому. Це є аспектом того, що Ми можемо назвати лінійним розумом. Тепер, попри те, що Ми сказали про обмеження лінійного розуму щодо пізнання більшої істини, ніж та, яку ви можете спостерігати зовнішнім розумом і почуттями, у лінійному розумі є величезна цінність.
Лінійний розум — це насправді те, що лежить в основі того, що ви називаєте законами природи. Ви можете довіряти, що закони природи діятимуть певним чином і продовжуватимуть діяти таким чином. Якщо ви знаєте закони природи й робите розрахунки, як відправити ракету на Марс, тоді ви можете довіряти, що ракета може продовжувати свій рух за траєкторією, а Марс усе ще буде там, коли ракета прибуде. У цих законах немає жодних варіацій. Ви можете довіряти, що якщо ви робите щось сьогодні, що будує майбутнє, тоді це проявиться в майбутньому. Не буде якогось збою в законах природи, який раптом знищить ваші плани або ваші зусилля.
Бачите, в певному сенсі закони природи є лінійними, тому що вони ґрунтуються на певних незмінних принципах, тож це ще один аспект істини — незмінність. Природа не змінює раптом своєї думки й не вирішує призупинити дію гравітації, щоб ви всі повилітали в атмосферу. Ви можете покладатися на те, що закони природи й далі діятимуть. Надійність, незмінність, лінійність дають людям змогу планувати, приводити плани в дію, часто дуже великі й складні плани, і вони можуть довіряти, що, коли здійснять свої плани, ті принесуть плоди. Це те, що ви бачите у Світі загалом, не лише в Європейському Союзі, а й у багатьох інших націях, які стали частиною того, що ви могли б назвати світовим порядком.
«Світовий порядок» проти добровільного розвитку
Я знаю, що термін «світовий порядок» для багатьох прихильників теорій змови — наче червона ганчірка перед биком, і, безперечно, є занепалі істоти, які замишляють контролювати Світ, але вони не здатні зробити цього. Чому ні? Мої любі, розгляньте дуже, дуже простий механізм. У чому сутність змови? У таємності. А що є протилежністю до того, що, як Я щойно описав, відбулося у Світі після Другої світової війни? Відкритість, яка є ще однією гранню істини. Ви не прагнете щось приховати. Як ви можете укласти угоду з кимось, якщо ця людина не може довіряти, що ви не приховуєте чогось, що змусить вас порушити угоду? Ви бачите, що владні еліти, занепалі істоти, які таємно намагаються створити свій світовий порядок контролю, перебувають на боці, що програє в історії.
Якби вони були здатні контролювати Світ, тоді розвиток, який Я щойно описав, не міг би відбутися. Я не кажу, що вони не мають високого ступеня контролю, оскільки Ми часто просили вас робити заклики за економічні владні еліти. Вони мають значний ступінь контролю над економікою у фінансовій системі, але вони не мають повного контролю, і чому це так? Тому що те, що Я описав у термінах більшої співпраці між націями та підприємствами, це не порядок, це не світовий порядок, це не щось таке, що нав’язується центральною владою.
Ви дивитеся на Світ — і що сталося впродовж цих останніх десятиліть? Зростання свободи, співпраці та достатку. Воно не нав’язане, це добровільний рух, тому що всі ці нації піднялися до рівня людяності, на якому вони можуть бачити, що це найкраще для нас, але це також найкраще для інших. Насправді те, що найкраще для нас, є тим, що найкраще для інших. Ситуація, де виграють усі, насправді є найкращою для нас, тому що нам лише на користь, коли достаток в інших країнах зростає. Адже якщо люди в інших країнах мають більше грошей, ми можемо продати їм більше продукції, і тому ми стаємо заможнішими, коли інші люди стають заможнішими, а вся економіка піднімається на інший рівень.
Це не нав’язаний розвиток. Це добровільний розвиток, заснований на зростанні людяності та зростанні усвідомлення того, як діє Світ. Зростання усвідомлення цих основоположних принципів, які забезпечують дію Всесвіту та роблять Всесвіт сталим. Істина є одним із тих Полум’їв, одним із тих принципів, які роблять Світ сталим. Незмінність робить Світ сталим. Так, Я знаю, трансценденція також є частиною цього, але трансценденція відбувається на основі цих законів і принципів, і тому в трансценденції є незмінність. Трансценденція ґрунтується на незмінних законах і принципах. Реальність така, що те, що Путін називає «світовим порядком, де Захід домінує над світом», не є світовим порядком, це не примусове організоване зусилля. Насправді це не контролюється з жодної центральної точки.
Це є усвідомленням, що постає, дуже простого факту, який Ісус описав у притчі про таланти: якщо ви примножуєте свої зусилля, ви будете винагороджені. А як ви примножуєте зусилля? Роблячи іншим те, що ви хочете, аби вони робили вам, або, радше, тим, що ви насправді прагнете підняти ціле. Саме так ви отримуєте найбільшу віддачу від своїх зусиль. Існує зростаюче усвідомлення цього, хоча мало хто сформулював би це такими словами, якими Я щойно це висловив. Але, попри це, в колективній свідомості існує зростаюче усвідомлення.
Найвища афера: чесність
Є стара книга американського автора Джона Стейнбека, яка описує людину, котра все своє життя була шахраєм, намагаючись обманювати, намагаючись завжди випередити інших, обманюючи інших людей. І нарешті одного дня в нього сталося осяяння, що найвищою аферою є чесність, бо що він намагався зробити? Він намагався здобути перевагу для себе, і все своє життя він думав, що єдиний спосіб здобути перевагу для себе — це забрати щось в інших і тим самим поставити інших у невигідне становище. Він думав, що запас обмежений, тому, щоб отримати більше, він мусив узяти в когось іншого. Але зрештою він усвідомив, що найбільше благо для нього самого було тим, що було на благо іншим, тому що тим самим піднімається весь рівень достатку й це приносить користь кожному. Це те, що осягнули дуже, дуже багато людей у сучасних націях.
Те, що Путін називає «Заходом», але це не лише Захід, — безперечно, багато людей в Азії також почали це осягати. Японія, Австралія, Нова Зеландія, Індія певною мірою. Багато людей, фактично люди в усіх націях, почали це осягати: «Якщо ми всі здатні довіряти одне одному, ми можемо проявити набагато більше достатку, і чим більша кількість достатку є у світі, тим більше це принесе користі нам самим». Так, звісно, є владні еліти, які намагаються забрати дедалі більше достатку й зосередити його у своїх руках, як Ми багато разів говорили, але, попри це, все ж відбувається зростання достатку, і вони не можуть контролювати його весь. Тож ви бачите: хоча є очевидні винятки, загальна тенденція є ясною, і все це ґрунтується на довірі. Ви можете довіряти одне одному. Ми укладаємо ділову угоду, ми обоє її дотримуємося, ми обоє маємо користь. Якщо одна зі сторін не дотримується її, це шкодить обом сторонам. Ви шкодите собі, коли ви не є надійними.
Як ми можемо довіряти Росії?
Яке відношення має вся ця філософська дискусія до ситуації в Україні? Що ж, насправді багато чого. На безпосередньому рівні ви можете бачити, що український уряд був набагато розумнішим за російський уряд у тому, що стосується взаємодії із засобами масової інформації, західними націями, у тому, що стосується просування своєї версії подій. Частково це тому, що український уряд має більшу відданість істині, ніж російський уряд. Ви побачите, якщо подивитеся на це лінійним розумом, що російський уряд зробив багато заяв, які згодом були або суперечені іншими заявами, зробленими ним, або суперечені реальними подіями. Міністр закордонних справ сказав на ранньому етапі війни: «Ми не націлюємося на цивільних чи цивільну інфраструктуру». Що ж, лише минулого тижня у вас була масована атака на цивільну інфраструктуру України. Тут ви можете побачити, що є велика невідповідність між тим, що росіяни кажуть, і тим, що росіяни роблять.
Тепер, звісно, є деякі люди, які усвідомлюють, що це є частиною стратегії. Росіяни хочуть створити хаос і замішання. Вони хочуть, щоб світ не був здатний передбачити, що вони збираються робити. У російському розумі вони думають, що здобули від цього певну перевагу. Вони думають, що це є одним зі способів кинути виклик «світовому порядку Заходу», як називає це Путін. Але що Я щойно сказав? Немає світового порядку. Є довіра, і що роблять росіяни? Вони демонструють кожному, хто має хоча б середній рівень інтелекту, що вони не надійні. Як ви можете довіряти будь-чому, що каже російський уряд? Як ви можете довіряти будь-якій угоді, яку вони підписують? Чому б просто не дозволити цій зерновій угоді спливти до завершення? Чому виходити з неї зараз? Що ж, для цього є різні причини, зокрема те, що вони знають: якщо вийдуть із неї, ціни на зерно зростуть, і вони отримають більше грошей. Але все це є частиною цієї стратегії, за якої вони думають, що, якщо вони будуть непередбачуваними, вони здобудуть певну перевагу.
Вони думають, що те, що відбулося на Заході, зростання довіри, є слабкістю. І вони у своїх умах думають, що спосіб кинути виклик світовому порядку полягає в тому, щоб бути цілковито непередбачуваними. Розмахування прапором ядерної війни, усі ці заяви, які вони робили в супереч фактам або іншими заявам, — вони думають, що, якщо ніхто не знає, що вони робитимуть далі, вони мають певну силу. Вони думають, що це змушує світ боятися їх або навіть поважати їх. Але частина світу, яка перейшла на цей вищий рівень довіри, просто дивиться на це, та хитає головами. Це подібне до хулігана в класі, який демонстративно поводиться, аби привернути увагу. Але, як хлопчик, який кричав: «Вовки!», ви можете робити це лише певну кількість разів, а тоді люди просто хитають головами й відвертаються від вас. Як ви можете сприймати серйозно країну, яка поводиться так? Як ви можете довіряти їй? Як ви можете співпрацювати з нею? Як ви можете вести з нею справи?
Тут ви бачите фундаментальну відмінність у світогляді. Як Ми говорили раніше, коли ви перебуваєте нижче певного рівня свідомості, певного рівня людяності, ви дивитеся на світ особливим чином і є абсолютно переконаними, що ви маєте рацію, що це є єдиним способом дивитися на світ, і ви часто також проєктуєте на інших, що вони мислять так само, що вони мають такі самі наміри. Ось чому Путін проєктує на Захід те, що вони змусили його вторгнутися в Україну, що НАТО є агресивною силою, яка хоче напасти на Росію та знищити її.
Але те, чого хочуть західні нації, — це бути здатними довіряти Росії, щоб вони могли співпрацювати з нею на взаємну користь. Західні нації дивляться на все, що робить Путін, і в нього немає жодного шансу примусити їх. Вони просто хитають головами й відвертаються, як уже зробили багато західних підприємств, бо вони усвідомили: «Ми не можемо вести бізнес у Росії, тому що ми не можемо довіряти, що там є послідовність, ми не можемо довіряти, що ситуація не зміниться завтра».
Виклик для української нації
Тут ви бачите, що все це також стосується України, бо у вас є певна спільна спадщина Київської Русі й певна група людей, які поділяли певний склад мислення. Як Ми казали, під час розпаду Радянського Союзу склад мислення в Україні не дуже відрізнявся від складу мислення в Росії, навколо Москви. Отже, українська нація постає перед викликом: ви трансцендуєте цей склад мислення, де істина не є чимось лінійним, де істина є чимось, що ви можете змінити будь-коли, де ви можете сказати щось, насправді не маючи цього на увазі, де ви можете укласти угоду, не маючи бажання її дотримуватися. Немає послідовності, немає узгодженості. Це, звісно, пов’язане з чесністю уряду стосовно народу та інших націй. Це також впливає на діловий клімат в Україні та на корупцію.
Є старий жарт: компанія в Росії хоче збудувати будівлю й отримує пропозиції від трьох інших компаній. Одна каже — це турецька компанія, — що вартість будівництва становитиме один мільйон. Інша є російською компанією, і вона каже, що вартість становитиме два мільйони, а коли її запитують чому, вона каже: «Що ж, ми заплатимо туркам один мільйон, щоб вони збудували будівлю, а інший мільйон покладемо собі в кишеню». Потім є третя компанія, яка каже, що вартість становитиме три мільйони, а коли її запитують чому, вона каже: «Що ж, ми заплатимо туркам один мільйон, другий мільйон залишимо собі, а третій мільйон дамо вам під столом». Жарт, звісно, у тому, що саме третя компанія завжди отримує контракт. Ось що робить корупція: контракт не отримає компанія, яка має найкращу кваліфікацію. Його отримає та, яка найбільше готова шахраювати й бути нечесною.
Ціна корупції
Але яким є вплив цього на економіку? Що ж, передусім усе коштує більше, ніж має коштувати, і хтось мусить за це платити. Якщо це багатоквартирний будинок, люди, які оселяться в квартирах, муситимуть платити більше за оренду, фактично втричі більше за оренду, ніж їм потрібно було б платити, якби не було корупції. І це відлунюється по всій економіці, а це означає, що економіка утримується на нижчому рівні, ніж була б, якби не було корупції. Багато людей скажуть: «Що ж, ми державні службовці, уряд майже нічого нам не платить, ми не могли б вижити на те, що платить нам уряд, тож нам доводиться брати хабарі, аби ми могли вижити». Але чому уряд не має грошей, щоб платити своїм працівникам гідну зарплату? Це через корупцію, коли так багато компаній намагаються шахраювати та уникати сплати податків, тож це стає ефектом самопідсилення, коли корупція перешкоджає економіці зростати до вищого рівня, і ви бачите це в усіх країнах, які є корумпованими.
Ви бачите це в Ірані, де у вас є зростаючий відсоток молодих людей, які не можуть знайти роботу, які бачать, що їм можуть знадобитися десятиліття, аби знайти роботу, а це означає: якщо вони не мають роботи, як вони можуть створити сім’ю, як вони можуть купити будинок, як вони можуть рухатися вперед у житті? І значною мірою це є корупцією. Там немає такого ділового клімату довіри. У західній економіці ви також можете мати ситуацію, коли компанія хоче збудувати будівлю і вона запрошує пропозиції, але вони дивитимуться, яка найнижча вартість і яка компанія найкваліфікованіша для будівництва будівлі. І на основі цієї оцінки вони присудять контракт, не обов’язково найдешевшій пропозиції, але тій, яка вважається найкваліфікованішою для виконання роботи.
Це означає, що коли компанія подає пропозицію на будівництво будівлі, вона може довіряти, що її буде оцінено чесним способом. Їй не потрібно шахраювати, їй не потрібно платити хабарі, вона може це здійснити. Компанії також можуть довіряти, що, якщо вони подадуть заяву на дозвіл до місцевої влади, її буде оцінено на основі її суті, а не на основі того, чи платять вони хабар якомусь посадовцеві або багатьом посадовцям. Є компанії, які розглядали можливість вести бізнес в Україні й усвідомили, скільки хабарів їм доведеться платити, і сказали: «Це того не варте», або вони сказали: «Що ж, це суперечить нашим діловим принципам, ми не будемо цього робити». І це утримує економіку України на набагато нижчому рівні, ніж вона була б інакше.
Олігархи та монополії
Тоді, звісно, у вас є ціла концепція олігархів, яку ви бачите в інших націях по всьому світу, насамперед у Росії, але не виключно в Росії, де є корупція, де держава дозволяє певним компаніям перебувати в привілейованому становищі. Але який вплив це має на економіку? Він полягає в тому, що цим компаніям надається віртуальна або навіть реальна монополія, а що відбувається, коли компанія має монополію? Що ж, вона експлуатує людей.
Мрією великих капіталістів на Заході, в Америці у 1800-х роках, було створити монополію, тому що це був єдиний спосіб, яким вони могли заробити більше грошей, бо тоді, коли ви маєте монополію, ви можете встановити ціну штучно високою. Але яким є результат того, що всі люди мусять платити більше за певні товари? Він полягає в тому, що люди мають менше грошей, щоб купувати інші товари, а це означає, що вся економіка занепадає. Отже, тепер у вас є ситуація, коли кілька компаній, кілька олігархів заробляють мільярди й мільярди доларів, і вони думають, що у них усе чудово. Але наслідок цього полягає в тому, що економіка утримується на штучно низькому рівні, тож усі інші люди заробляють менше грошей. Багато підприємств не можуть бути започатковані, і це означає, що все населення утримується в бідності, тоді як кілька олігархів багатіють.
Це не має нічого спільного з істиною, тому що істина полягає в тому, що чим більше достатку є серед широких верств населення, тим більше це приноситиме користь усім, окрім тих небагатьох нагорі, які, як ми вже казали раніше, насправді не дбають про те, скільки грошей є в економіці, вони просто хочуть мати більше, ніж населення. Щойно вони мають достатньо для себе, вони насправді хочуть утримувати економіку на низькому рівні, щоб і далі відчувати, що вони мають більше, ніж населення. Це феодальні лорди Середньовіччя, які сиділи у своїх замках, живучи заможним життям, тоді як селяни, які обробляли землю, ледве могли вижити та прогодувати своїх дітей. Це не є істиною, тому що істина така: коли ви примножуєте таланти, коли кожен примножує таланти, тоді примножується економіка і кожен має більше. Це є основною істиною про економіку.
Відбудова економіки
Знову ж таки, що може зробити Україна? Що ж, їй потрібно здійснити зсув і сказати: «Нам потрібно подолати корупцію. Це є головною метою, перш ніж ми зможемо стати членом ЄС, перш ніж ми зможемо стати сучасною нацією, перш ніж ми зможемо збільшити економіку, відбудувати економіку». І тепер у вас є можливість, тому що ви можете чітко сказати: «Ми не можемо дозволити кільком олігархам мати ці привілейовані становища і заробляти всі ці гроші. Нам потрібно розбудувати всю економіку, і ми можемо зробити це лише тоді, коли люди мають гроші, щоб витрачати. Ми повинні запобігти концентрації багатства в руках небагатьох і поширити його на все населення. Інакше ми взагалі не маємо шансу відбудувати нашу економіку. Ми залишатимемося на штучно низькому рівні, якщо не здійснимо цієї зміни».
Тоді, звісно, має бути відданість відкритості й чесності — не лише доки триває війна, але, безперечно, і після неї. Має бути чесність, має бути готовність повернутися й розглянути всю ситуацію та подивитися, що уряд міг зробити краще, зокрема чи мав він від самого початку серйозніше поставитися до загрози й краще підготувати країну до вторгнення. Це те, що можна зробити, щойно війна зупиниться, і це потрібно зробити, а уряд має бути чесним щодо цього й не потрапити в пастку бажання підтримувати цей образ, до якого він тепер певним чином звик, де вони здаються героями й майже непогрішними.
Особливо це є викликом для президента: чи продовжить він бути відносно смиренною реалістичною людиною, якою він був раніше? Чи почне він відчувати, що він є героєм і хоче підтримувати цей образ героя, тож намагатиметься підтримувати його, навіть якщо це заважатиме йому бути чесним? Цей виклик стосується всіх в уряді, навіть у війську, і рівень відданості істині та чесності буде прямо пропорційним поступу, якого Україна зможе досягти після війни. Знову ж таки, Ми говоримо про післявоєнний час, бо Ми бачимо майбутнє. Ми дивимося в майбутнє й даємо ці диктанти з метою спрямувати Україну на кращий курс до кращого майбутнього. Це є нашою метою.
Бачення потенціалу України
Ви можете сказати: «Що ж, чому Ми не звертаємося до фактичної ситуації?» Що ж, тому що Ми є Вознесеними Майстрами. Щойно ситуація перейшла у фізичне, для Нас існує певна потреба відступити й дозволити ситуації розігратися. Тому Нас передусім турбує, як Ми казали раніше, пробудження критичної маси людей, щоб у цих обставинах, де ситуація може піти тим чи іншим шляхом, люди могли підштовхнути націю до обрання найвищого шляху і тому міг бути проявлений найвищий можливий результат. Це завжди є нашою метою. Ми діємо в межах Свободи Волі. Тому нас передусім турбує напрямок, у якому рухається країна.
Досі українська нація діяла дуже добре з огляду на обставини. Український уряд і військо діяли дуже добре. Багато людей казали, що вони діяли краще, ніж будь-хто очікував. Ми не обов’язково скажемо це, тому що Ми бачили потенціал. Якщо ви подивитеся на це з Нашої перспективи, може здаватися, що Ми вказуємо на цю проблему, Ми вказуємо на той виклик, ось те що має відбутися, те має відбутися, але, знову ж таки, це тому, що Ми бачимо потенціал України. Якби цього потенціалу не було, якби не було критичної маси людей, які могли б це осягнути й зробити реальністю, який був би сенс щось казати?
Ми не просто механічно (бездумно) повторюємо тут слова, Ми спрямовуємо енергію, образи й матриці в колективну свідомість, тому що Ми знаємо, що є люди, які можуть це осягнути, які можуть бути цим натхненні, які можуть бути цим пробуджені, — навіть якщо вони не знають, звідки це походить, — і тому те, що Ми кажемо, може зробити позитивну відмінність. Якби це не могло зробити позитивної відмінності, навіщо взагалі це казати? Ми тут не для того, щоб розважати наших учнів. Ми тут не для того, щоб збуджувати наших учнів цим прозрінням і тим прозрінням, які могли б змусити їх почуватися особливими. Ми тут, щоб зробити відмінність, позитивну відмінність, і тому Ми бачимо величезний потенціал української нації. Це не означає, що Ми погоджуємося з усім, що уряд виклав назовні.
Як нам потрібно змінитися?
Ми розуміємо, що Україна залежить від допомоги Заходу і тому вона каже: «Ми ведемо цю війну також за вас. Ми ведемо цю війну, щоб зупинити російську агресію, яка інакше вдарила б по Заходу». Ми розуміємо, чому це говориться, але це не означає, що Ми з цим погоджуємося. Це не означає, що Ми маємо цей епічний склад мислення. Безперечно, Захід був би здатний вести власну війну з Росією, якби до цього дійшло, і, зважаючи на результативність російського війська в Україні, неважко передбачити, хто вийшов би вперед. Але, попри це, Ми бачимо, що ця ситуація такою мірою струснула колективну свідомість України, що існує реальний потенціал: Україна може прискорити своє зростання і тому може наздогнати інші східноєвропейські нації, які вже приєдналися до НАТО та ЄС. Як Ми казали, Україна відставала від цих націй, інакше вона могла б приєднатися до НАТО та ЄС кілька років тому. Ми не бачимо, що Україна зараз є цією розвиненою нацією. Це нація, якій потрібно наздогнати. Ми бачимо, що це може бути зроблено. Ми довіряємо, що це буде зроблено, але це потребуватиме зусиль і готовності подивитися: «Як нам потрібно змінитися?»
Ви не можете приєднатися до ЄС і думати, що це буде благодійністю назавжди. Вам потрібно піднятися й сказати: «Як ми можемо відповідати вимогам? Як ми можемо визнати, що ми не відповідали вимогам раніше, і що нам потрібно зробити зараз, аби відповідати вимогам?» Потенціал є, потенціал величезний: через 10, 15, 20 років Україна буде настільки іншою нацією, що багато хто серед старшого покоління не зможе в це повірити. Вони не повірили б у це сьогодні, якби їм сказали. Це майбутнє, на яке Ми дивимося, і тому Ми даємо ці дещо протверезні повідомлення, тому що, якщо це майбутнє буде проявлене, воно потребує певного ступеня чесності.
Це є ще одним аспектом істини. Ви дивитеся на реальність: «Де ми є сьогодні? Де ми хочемо бути в майбутньому?» А потім ви усвідомлюєте, що можете подивитися на майбутнє, створити ціль і сказати: «Ось де ми хочемо бути». Але потім вам потрібно бути чесними й готовими подивитися: «Ось де ми хочемо бути, ось де ми є сьогодні. Існує розрив. Існує розрив між цими двома точками. Як нам подолати цей розрив?» Не через бажання цього, не через наявність ідеології та слідування цій ідеології.
Чи навчилася Україна чогось із радянського досвіду та занепаду Радянського Союзу? Того, що ідеологія не працює, бо вона відірвана від принципів, які підтримують Всесвіт. Вам потрібно бути готовими подивитися на ці принципи та привести себе і свою націю у співналаштованість із цими принципами. Тому що, якщо ви зробите це, тоді зможете прокласти покроковий курс, який допоможе вам подолати розрив між тим, де ви перебуваєте зараз, і тим, де ви хочете бути в майбутньому. Ви досягаєте цієї майбутньої цілі, співналаштовуючи себе з основними принципами Всесвіту, які є надійними, лінійними, яким можна довіряти. І тому, коли ви робите один крок, ви досягаєте того рівня, а коли робите наступний крок, ви досягаєте того рівня, і ви продовжуєте робити один малий здійсненний крок за раз, доки не досягнете своєї цілі. Але це вимагає готовності бути чесними й сказати: «Ми не там, і ми не потрапимо туди, якщо не змінимося. Як нам потрібно змінитися? Що нам потрібно зробити, аби змінитися?»
Не було поширеної готовності зробити це до війни. Ми бачимо, що війна змінила все, і тому існує потенціал, що критична маса людей може піднятися до цієї готовності й сказати: «Що знадобиться, аби Україна стала сучасною демократичною нацією, яка має достаток для всього населення, а не лише для небагатьох? Що знадобиться нам? Як нам потрапити туди звідси?» Тут немає зачарованого кола, через яке ви не можете потрапити туди звідси. Насправді всю концепцію зачарованого кола було навіяно, щоб показати людям: коли ви дивитеся на ситуацію з певної перспективи, здається, що ми не можемо потрапити туди звідси. Але причина цього полягає в тому, що ви не готові подивитися на себе і сказати: «Як нам потрібно змінитися?» Тому що в певному сенсі ви можете сказати: «Ми, якими ми є зараз, не можемо потрапити туди звідси, де ми є зараз. Але якщо ми змінимо себе та свою перспективу, тоді “нові ми” можуть потрапити туди з того місця, де ми є, після того як ми змінили свою перспективу».
Отже, тут немає зачарованого кола. Немає нездоланної перешкоди. Усе залежить від вашої готовності бути відданими істині, чесності, бути надійними. Просто зараз ви маєте великий ступінь довіри з боку сучасного демократичного світу. Вам потрібно бути дуже обережними, щоб зберегти цю довіру. І ви можете зробити це лише не через брехню, не через пропаганду, а через відданість бути чесними, правдивими й надійними. Ясно, що сучасний світ довіряє Україні набагато більше, ніж він довіряє Росії. Вам потрібно зберегти це так, якщо ви хочете максимального поступу для України.
Цим Я дав вам те, що хотів дати з перспективи П’ятого Променя. Звісно, аспектом П’ятого Променя є Зцілення. Але коли йдеться про таку ситуацію, яку ви маєте в Україні, безперечно, є фізичне зцілення поранених солдатів і цивільних, але в термінах Зцілення нації, що ж, зцілення відбувається через істину, через вашу відданість істині. Будучи відданими істині, дивлячись на реальність, будучи надійними — саме це може зцілити націю як фізично, тобто в термінах зцілення економіки та інфраструктури, так і психологічно, через піднесення до вищого погляду на саму себе. У вас є можливість викувати нову національну ідентичність. Якщо ви хочете максимального успіху, вона має ґрунтуватися на істині, чесності, відкритості.
Цим Я дякую вам за те, що ви є станціями мовлення для того, щоб це послання увійшло до колективної свідомості. Серапіс дав вам образ того, що Він випромінює Світло, подібне до хвилі, і, безперечно, усі ми робимо це під час наших диктантів, тож просто зараз через колективну свідомість проходить дуже потужний вплив Істини й приносить цей стан більшої узгодженості, який робить очевидним для тих людей, які відкриті, і навіть робить очевидним для всіх людей на нижчих рівнях, нижче рівня свідомого усвідомлення, що Істина є шляхом уперед.
Істина є ключем до поступу. Цим Я запечатую вас, тих, хто слухає це, у Полум’ї Істини, яким «Я Є». Іларіон, «Я Є».